Як краєзнавець, етнограф, меценат увійшов в історію культури Прикарпаття і України Євген Паранюк. Він народився 27 червня 1923 року в селі Хмелівці на Богородчанщині і юнаком під час Другої світової війни був вивезений в Німеччину, потім перебував у Чехословаччині, далі жив в еміграції у США. Паранюкові випало працювати в нью-йоркській лікарні разом з Євгеном Маланюком. Він був знайомий з Іваном Багряним, Василем Баркою, Докією Гуменною, Василем Махном. Під час своїх досить частих приїздів з-за океану в Україну після проголошення її незалежності Євген Паранюк спілкувався з Дмитром Павличком, Василем Скуратівським, Дмитром Гнатюком, Олесем Бердником. А на рідному Прикарпатті запізнався зі Степаном Пушиком, Євгеном Бараном, Петром Арсеничем, Володимиром Грабовецьким, Іваном Скрипником.
Паранюк написав книжку «Останні роки життя Івана Франка», яка стала вислідом його розмов з небожем українського Мойсея Василем Франком, котрий жив у тому ж Нью-Йорку. Він також автор видань «Спогади про Хмелівку», «Росільна», «Український Голівуд і Олександр Кошиць». Написав окремі розділи книжки «Хмелівка: події і люди», друк якої сам і проспонсорував.
Відійшов наш земляк за межу Вічності 22 березня 2015-го в Нью-Йорку, а похований на хмелівському цвинтарі. Того ж року з доброї волі родини Паранюків і Лапчуків заснували спільно з ОО Національної спілки краєзнавців України, членом якої він був, обласну премію ім. Євгена Паранюка в галузі краєзнавства. І відрадно, що навіть у нинішній воєнний час не призупинили традицію щорічного визначення й пошанування лавреатів цієї премії, якою нагороджують краєзнавців уже поважного віку і яка фінансується за рахунок коштів, що їх меценат зі своїх скромних статків залишив своїй родині на підтримку розвитку української культури і літератури.
Цього року в день 99-ї річниці Євгена Паранюка його пам'ять пошанували і спогадами краєзнавців у залі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка про українського патріота, і врученням племінницею Паранюка Любою Лапчук, методисткою обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, престижної премії новому її лауреатові. Ним став Юрій Угорчак – ветеран краєзнавства, новеліст, дитячий письменник, перекладач, відповідальний секретар журналу «Краєзнавець Прикарпаття», котрий багато років завідував Музеєм освіти Прикарпаття. Привітали Ю. Угорчака із заслуженою відзнакою голова ОО НСКУ Михайло Косило й очільник Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка (ТОПІЖ), літературний критик, літературознавець, есеїст Євген Баран.
Дійство мало й другу частину – присутнім презентували перше число краєзнавчо-музейного, мистецького альманаху «Музеї і галереї», який заснували ТОПІЖ, ОО НСКУ, Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша та Літературний музей Прикарпаття. Модерував презентацію нового періодичного видання, котре, як планують, виходитиме раз на півріччя, його упорядник – письменник, журналіст, краєзнавець Василь Бабій. Автори альманаху – уже згаданий Євген Баран, директор музею О. Довбуша Юрій Срайчук, завідувачка фондів цього музею Марія Грицьків, його старший науковий співробітник Володимир Бакала, поет і журналіст Іван Гаврилович, завідувачка літературно-меморіальної кімнати-музею Івана Франка, створеної при краєзнавчому відділі Івано-Франківської центральної міської бібліотеки, Анна Паркулаб – розповіли на зустрічі з читачами про своє бачення формату й тематики наступних номерів видання. А в першому надруковано статті і завідувачів Літературного музею Прикарпаття – Володимира Смирнова та Музею Марійки Підгірянки в с. Білих Ославах Надвірнянського району – Василя Левицького, письменника і просвітянина з Верховини Василя Нагірняка, доцентки кафедри українознавства і філософії ІФНМУ Любові Сливки. Артист розмовного жанру обласної філармонії ім. Іри Маланюк Ігор Чепіль потішив присутніх у бібліотечній залі гуморескою «Штефан в музею», яку вже давно читає зі сцени, – цей твір Василя Бабія вміщено на завершення альманаху «Музеї і галереї».
Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ |
