Конкурувати можна по-різному. Наприклад, встановити найнижчі ціни і переманити усіх клієнтів. Або брати покупця якістю товарів і послуг. Дехто обрушує на голови потенційних споживачів шквал реклами, тим самим роблячи свою продукцію пізнаваною, а відтак – більш купованою.

Але працівники однієї станиславівської фірми пішли простішим шляхом.

У міжвоєнний період в нашому місті діяв кооператив «Священича поміч», чия крамниця у тридцятих роках розташовувалась у будинку на Липовій, 1 (тепер це Народний дім на Шевченка). Там продавали релігійні книги, церковне начиння і т. д. Кооператив давав рекламні оголошення у газети й добре зарекомендував себе на ринку. Однак, ціни там були не малі, що відбивалось на продажах.

У колекції Володимира Шулепіна є цікавий документ. Це лист управи «Священичої помічі», датований червнем 1934 року до греко-католицької парафії села Берем’яни, що поблизу Язлівця. Схоже, подібні листи вони відправляли і в інші парафії Галичини. Бізнесмени повідомляли, що 5-7 липня в Улашківцях, що на Тернопільщині, відбудеться річний ярмарок, в якому братиме участь їхній кооператив. На жаль, там діє жорстока конкуренція, багато інших фірм пропонують подібні товари, які поступаються якістю станиславівським. Покупці погано орієнтуються на ринку, тож купують у чужинців.

Відтак, управа просила «Ваше Високопреподобіє повчити ласкаво своїх парохіян, що вони з конкуренційних і організаційних причин повинні усе своє запотреблення з області церковного Культу полагоджувати в часі ярмарку виключно лише у склепі «Священича Поміч».

Цікаво, чи звертались до церковних ієрархів із подібними пропозиціями виробники м’яса, масла чи горілки?

Іван Бондарев