Серед розмаїття справ, які розглядав станиславівський Окружний суд, було кілька суто медичних випадків – пише “Західний кур’єр”.
Так, у 1930 році розглядалася «справа про погане лікування». В 1929 році захворів місцевий залізничник Ян Борисевич, але лікарі довший час не могли поставити йому діагноз, бо симптоми були нетипові. Лише через рік залізничні лікарі Вахтер і Опольський діагностували у пацієнта виразку шлунку. Борисевича направили на лікування до шпиталю, і тамтешні медики запідозрили у нього прободіння виразки. Було призначено термінову операцію, але вона не принесла бажаних результатів, і пан Борисевич помер. Його вдова Марія Борисевич звернулася до суду і подала скаргу проти Польської державної залізниці та лікарів Вахтера і Опольського.
На думку позивачки, ці медики не застосовували для обстеження її чоловіка прогресивніших методів, таких як рентген, а лише обмацували та обстукували йому живіт. Як вважала пані Борисевич, медики надто сильно натискали на живіт її чоловіка, внаслідок чого відбулося прободіння виразки. Експертами в цій справі виступали такі відомі в місті лікарі, як пани Рубін та Віттельс, і вони підтвердили, що обстеження живота пацієнта не могло викликати погіршення його стану. Вислухавши показання сторін та розглянувши матеріали справи, суд відхилив скаргу пані Борисевич.
Ще один медичний випадок розглядався в суді у вересні 1935 року. Мешканка Станиславова Теодозія Клепацька подала скаргу на пекаря Йоахіма Лінднера через те, що начебто проковтнула шматок скла, споживаючи придбаний у нього хліб. Як стверджувала позивачка, вона зверталася до міського шпиталю, і лікарі справді витягли уламок скла з її травного тракту. На основі цього пані Клепацька вимагала від пекаря компенсацію в розмірі 2 тис. злотих.
Суд звернувся за інформацією до лікарів зі шпиталю, і з’ясувалося, що вони не виявили жодного уламку скла в організмі пані Клепацької. Але пацієнтка проявляла явні ознаки істерії, тому лікарі, щоб її заспокоїти, вдали, що витягають скло. На основі цих показань скаргу позивачки було відхилено.
Олена БУЧИК |