Днями міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків знову повідомив про задум уже до кінця цього року відкрити в Ратуші музей міста.
«У підвалах, де колись сиділи опришки, до кінця року плануємо відкрити музей міста, – каже мер. – А на верху відкриємо кімнату місцевого самоврядування. Кожен турист піде не тільки на верх Ратуші, а й у підвал. І взагалі ми подали до ЄС проект щодо Ратуші. Якщо буде фінансування, зробимо один із найкращих музеїв в Україні».
Франківська активістка і засновниця ГО «Intellect UA» Марія Козакевич була однією з перших, хто звернув увагу на Краєзнавчий музей у стінах Ратуші, та зголосилася його осучаснити. Саме вона разом з директором музею Ярославом Штиркалом працювала над грантовою заявкою, про яку, напевно, і казав міський голова.
«Про музей міста я часто говорю, бо тут якраз перетинаються дві мої ініціативи – «Франківськ, який треба берегти» і осучаснення Краєзнавчого музею, – каже Марія Козакевич. – Тому теж дуже б цього хотіла. Але, як на мене, то якась нова фішка від мера. Музей робиться на роки, а не на пару днів».
У лютому Козакевич подала заявку на грант у рамках транскордонної співпраці Україна-Польща-Білорусь. Зараз чекає на результат: «На початку весни має бути відповідь, чи ми цією заявкою набираємо потрібну кількість балів і проходимо далі. Якщо так, то треба буде більш розгорнуто й деталізовано описати, що саме хочемо зробити».
Треба рятувати
А за словами директора Івано-Франківського краєзнавчого музею Ярослава Штиркала, ініціатором нового музею є Володимир Устинський, заступник начальника управління інтеграційного та економічного розвитку міськвиконкому. А ще директор наголошує – першочергово потрібно подбати про підвал Ратуші, тобто організувати його гідроізоляцію, бо ж нині фундамент втягує всю воду, волога йде на стіни, Ратуша від цього руйнується.
«Устинський давно вже працює над цією ідеєю і має бажання втілити її в життя, – говорить Штиркало. – Та якщо не провести ці роботи, говорити про влаштування в підвалі будь-якого музею – це не по-господарськи. Ми можемо облагородити стіни, але запихати цінні музейні експонати у вологе приміщення – неприпустимо! Хіба щоб поставити галочку, що ми це реалізували за певної каденції».
Володимир Устинський теж каже, що і оглядовий майданчик нагорі, і музей міста в підвалі – його ідеї, які він методично пропонує міській владі. Має вже готову концепцію, але теж підтверджує, що в підвал необхідно вкласти гроші.
«Потрібен інвестор, щоб зробити і підвал, і музей, – говорить Устинський. – Ратуша руйнується, карнизи падають, у підвалах усе мокре і плісняве. Ми вже давно говоримо про це з Ярославом Штиркалом. Ми з ним оглядовий майданчик лобіювали, так само і це будемо відстоювати разом. Завтра до нас приїде німецька фірма робити обстеження. Вони скажуть, скільки реально це коштуватиме. І сума, думаю, буде немаленька».
Устинський зазначає, що ні до дня міста, ні до кінця року відкрити музей нереально. Називає свій термін – до 100-річчя злуки УНР і ЗУНР, тобто 22 січня 2019 року.
Директор музею нарікає, що ще з 1999 року, коли в Ратуші був останній капремонт, він постійно говорить про гідроізоляцію фундаменту, склав кошторис ремонту підвалів, але коштів йому досі не дали.
Під час нашої розмови до кабінету директора заходить начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак, який якраз перевіряв роботи з розширення сходів на оглядовий майданчик.
«Ти в курсі, що тут буде ще й приміщення для органів місцевого самоврядування? – питає Ідак Ярослава Штиркала. – Там уже протоколи понаписували, і це ще й має бути до дня міста».
«Навіть не хочу в це вникати, – відповідає директор музею. – Я до дня міста маю свої музейні роботи і на це увагу не буду звертати».
Музей потроху виживають…
«От бачите, – Ярослав Штиркало повертається до «Репортера». – Спеціаліст з охорони культурної спадщини ощасливив. А ми не маємо змоги розташувати в наших залах навіть те, що є. Доводиться ці рішення слухати і лише доповідати керівнику управління культури. Нехай вони на тих рівнях між собою ці питання узгоджують. Якщо так і далі триватиме, то музей тихо виживуть із будівлі».
За словами Штиркала, музей опинився у підвішеному стані. У 2012 році, з нагоди 350-річчя Івано-Франківська, очільники області вирішили передати Ратушу місту. І в 2013-му передали – у міську комунальну власність: «Виходить дуже цікаво: до зовнішнього вигляду Ратуші ми, як обласна структура, не маємо жодного стосунку, бо ж будинок належить місту. А зсередини ремонтуємо і утримуємо, як можемо».
Усі комунальні послуги в Ратуші оплачує краєзнавчий музей – світло, опалення, водопостачання, водовідведення. Хоч тут, крім музею, є ще чотири організації – фотостудія, оглядовий майданчик, Регіональний туристично-інвестиційний центр (РТІЦ) і конференц-зал. І ніхто з них не оплачує музею ані оренду, ані комунальні послуги.
«Лише на освітлення вежі та оглядового майданчику музей витрачає 1 тис кВт, – скаржиться Штиркало. – Від листопада по січень ми виділили 13 тис грн лише на газ. А ще ж лютий. Виходить парадокс – приміщення їхнє (міста – Авт.), вони його використовують, але оплачує все музей, бо ми обласна структура. Будинок перебуває на балансі департаменту культури, який в Ратуші не має жодної структури. Ми зверталися до влади, щоб виконком взяв ці витрати на себе. Прийшла відповідь, що треба укласти з орендарями угоди на відшкодування комунальних послуг. Але поки жодної угоди так і немає».
Ярослав Штиркало каже, коли минулого року в підвалі Ратуші облаштовували РТІЦ, він теж пояснював, що треба спершу зайнятися гідроізоляцією підвалу. Але його ніхто не слухав. Скаржиться, що його зазвичай просто ставлять перед фактом.
«Коли я пояснював, як треба працювати в музеї, то, не буду називати хто, але мені казали: ви що, не хочете з нами співпрацювати, що ви говорите одне й те саме? І це в сучасній демократичній країні! У нас це працює лише так: я маю більше право, значить я правий».
У департаменті архітектури запевняють, що над проектом нового музею міста вже працюють. А перший заступник міського голови Микола Вітенко припускає, що його, швидше за все, віддадуть у підпорядкування Центру розвитку міста та рекреації, яким керує Руслана Василюк. Зрозуміло, якщо є ціль, її реалізують. Аби не для галочки.
Ольга Суровська |
