Четвер, 23.05.2024, 07:47:08

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
 
Архів новин
Головна » 2023 » Лютий » 11 » «Не забудьте пом’янути нас…». 12-та книжка войнилівського краєзнавця Романа Цюп’яка – про людей чину
19:25:23
«Не забудьте пом’янути нас…». 12-та книжка войнилівського краєзнавця Романа Цюп’яка – про людей чину

Уродженець селища Войнилова на Калущині Микола Федюшка, про якого місцевий краєзнавець Роман Цюп’як розповідає читачам у своїй новій книжці «Не забудьте, браття-громадяни, пом’янути нас незлим тихим словом», більше відомий під псевдонімом Микола ЄВШАН (1889–1919). Він автор доволі резонансних, часом і контроверсійних для його сучасників публікацій про творчість українських письменників. Нашого земляка за радянських часів вважали націоналістичним літературним критиком і літературознавцем. Бо у своїх статтях М. Євшан не лише аналізував й оцінював твори того чи іншого письменника, а й роздумував (ще виразніше це проявлялося в його публіцистиці) над докорінними причинами бездержавного – впродовж століть – існування нашого народу й аргументовано потверджував необхідність для українців усвідомити себе як націю й активно долучитися до боротьби за самостійність України.

Ось, приміром, наведена у книжці, яку днями М. Цюп’як презентував в ОУНБ ім. І. Франка, цитата зі статті М. Євшана «Національна культура як підстава державности»: «Ми були слов’янофілами, народниками, соціалістами, але не Українцями. Тому наша історія вся входить в історію чужих народів. Доки ми не матимемо національної культури, доти будемо погноєм для чужих». Так само і тепер актуальні міркування автора публікації «Безбілетні пасажири» – саме з такими пасажирами М. Євшан напрочуд влучно порівнює тих українців, яким бракує почуття громадянського обов’язку і які хотіли б доїхати потягом до станції «державність», але чужим коштом, без праці й боротьби.

Тим часом «Держава не свято, а праця, дрібна, буденна» – цей афористичний за змістом і звучанням вислів нашого краянина теж вельми співзвучний нинішнім українським реаліям, як і слова з промови «Великі роковини України», з якою М. Євшан виступив у Вінниці, де тоді перебував у лавах Української Галицької Армії, на святкуванні першої річниці проголошення ЗУНР: «…Прийде час, коли виметемо з нашої землі всю наволоч, всяких чужих наїзників і побудуємо сильну Українську державу». А завдання літературних критиків М. Євшан вбачав ось у чому: «Критика – дар увійти в нескінченне число чужих існувань. Вихідною точкою критики мусить бути твір мистецтва, чужа душа. Останнім обов’язком критика: вміти читати, розуміти чужу душу, бачити не тільки те, що написане, а й що пробивається між сторінками».

М. Євшан міг би стати гордістю українського красного письменства, але не судилося – листопадового дня 1919-го обірвався там же, у Вінниці, земний шлях 30-річного прикарпатця. Він був серед померлих внаслідок тодішньої епідемії висипного тифу майже 10 тисяч вояків УГА, яка, перейшовши Збруч, і на теренах Великої України боролася за державність нашого народу. Як бачимо, М. Євшан не лише пристрасно закликав сповідувати ідеали національно-визвольної боротьби – молодий український патріот, котрий був високоінтелектуальною особистістю, і сам, кажучи сучасним терміном, імплементував їх у власне життя, в особисту долю.

Це лише одна із постатей, про які розповідає читачам Роман Цюп’як. Презентоване ним 240-сторінкове видання побачило світ нинішнього року, ще перед повномасштабним російським вторгненням в Україну, і є прикладом того, як не лише дослідники-науковці, а й краєзнавці доповнюють новими штрихами біографії вагомо причетних до творення української історії людей, чиї імена в роки Незалежності повернуто нам із забуття. Автора цієї книжки свого часу двічі обирали головою Войнилівської селищної ради (загалом роботі на цій посаді віддав майже два десятиліття), не раз – депутатом Калуської районної ради. Довгий час Р. Цюп’як працював у Войнилівській СШ вчителем історії, створив тут краєзнавчий музей, один із найкращих у школах Прикарпаття. Всього він уже видав 12 книжок краєзнавчої тематики, надрукував десятки статей у районній, обласній та всеукраїнській пресі. Пан Роман – лавреат премії Бойківського міжнародного літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска, засновником і організатором якого є Турківська міська громада Львівської області.

У своїй 12-й книжці він розповідає про ще двох уродженців сусідніх з Войниловом сіл – О. Бабія та Д. Паліїва. Інформацію про них, як і про М. Євшана, краєзнавець почерпнув не тільки з опублікованих джерел, а й зі спогадів їхніх родичів, з якими зустрівся й записав цікаві подробиці про життя й діяльність усіх трьох персонажів книжки, що допомагають краще пізнати ці неординарні особистості.

Із с. Середнього походить письменник, літературознавець, січовий стрілець і вояк УГА, громадський діяч Олесь Бабій (1897–1975). Під час Першої світової війни він воював на італійському фронті в одному полку австрійської піхоти з М. Федюшкою (Євшаном) і згодом напише у спогадах: «Я полюбив Федюшку, як брата». До 10-ї річниці смерті свого товариша-земляка О. Бабій написав і видав 1929-го у Львові книжку «Микола Євшан (Федюшка)». Він, учасник українського патріотичного підпілля, є автором «Маршу українських націоналістів», надрукованого в лютому 1932 р. у часописі «Розбудова нації». Тепер твір, що починається словами «Зродились ми великої години з пожеж війни і з полум’я вогнів», широко знаний: 24 серпня 2018 р. варіант цієї пісні, музику якої приписують композитору Омелянові Нижанківському, виконали на параді до Дня Незалежності України в Києві і він став «Маршем Українського Війська».

А Дмитро Паліїв (1896–1944), ім’я якого теж не згадували в радянські часи, прийшов на світ у с. Перевозці. Він 18-річним влився в Легіон УСС, з бойовими побратимами пройшов дорогами Першої світової. У 22 роки Д. Паліїв був одним з організаторів Українського центрального військового комітету у Львові і по праву заслужив найменування «архітектор» Листопадового чину 1918 року. З відходом УГА на східноукраїнські землі він служить ад’ютантом генерала Мирона Тарнавського, а після визвольної боротьби, яка закінчилася для українців невдачею, допомагає Євгенові Коновальцю в заснуванні Української Військової Організації.

Під час Другої світової, 1943 року, Д. Паліїв пропагував створення дивізії «Галичина», бо вважав, що укомплектування її українськими юнаками дасть їм можливість здобути добрий військовий вишкіл й отримати сучасне озброєння, а це військове формування стане ядром нової української армії, яку можна буде використати в боротьбі за відновлення української державності. Д. Паліїв у числі перших вступив до нього добровольцем і в складі дивізії «Галичина» у червні 1944 р. вирушив на фронт, де й загинув, коли виходили з оточення.

Із книжки Р. Цюп’яка також дізнаємося про політичного і культурного діяча Михайла Лозинського (1880–1937), уродженця Бабина Зарічного на Калущині, батько якого був із цього села, а мати – із Слобідки поблизу Войнилова. За радянських часів замовчувалось ім’я цієї людини – різнобічної особистості: науковця, педагога, юриста, журналіста, публіциста, перекладача, історика, члена уряду ЗУНР, заступника її державного секретаря (міністра) закордонних справ.

Професор М. Лозинський припустився фатальної помилки, коли в 1927 р. із Праги, де опинився після поразки ЗУНР і викладав в Українському вільному університеті міжнародне право, виїхав із сім’єю до Радянської України й очолив кафедру права у Харківському інституті народного господарства. Через 10 років, 3 листопада 1937-го, його розстріляли в лісовому урочищі «Сандармох» у Карелії серед 290 представників української інтелігенції з нагоди 20-х роковин Жовтневої революції…

Найбільша ж за обсягом у новій книжці Р. Цюп’яка краєзнавча розвідка – про Дмитра Вітовського (1887–1919), ім'я якого вже досить добре відоме нашим сучасникам передовсім як керівника Листопадового чину 1918 р. у Львові. Втім, розповідь про нашого краянина, котрий прийшов на світ 8 листопада 1887 р. в с. Медусі поблизу Галича, побудована так, що зацікавлює читачів висвітленими автором епізодами й деталями із життя загиблого 31-річним в авіакатастрофі 2 серпня 1919 р. полковника Д. Вітовського.

До речі, Дмитро навчався у Станіславській гімназії і тут відвідував таємний самоосвітній гурток, яким керував згаданий Микола Федюшка (Євшан), а після закінчення гімназії сам очолив цей гурток. Д. Вітовський на початку Першої світової війни зорганізував перший курінь УСС, був учасником боїв з російськими військами, походу в складі УГА на Східну Україну. Дізнаємося із книжки також про діяльність Д. Вітовського як державного секретаря військових справ Західно-Української Народної Республіки, члена спільної делегації від Директорії і ЗУНР у Парижі, де відбулася конференція для вироблення й підписання умов післявоєнного мирного договору і створили окрему її комісію, яка займалася справою перемир’я між Польщею і ЗУНР.

А чому Р. Цюп’як дав своїй новій книжці саме таку довгу назву – «Не забудьте, браття-громадяни, пом’янути нас незлим тихим словом», стає зрозуміло, коли читаєш у ній розповідь про уродженця с. Григорова на Рогатинщині відомого науковця-філолога, літературознавця, письменника, громадського діяча Омеляна Огоновського. Автор цитує уривок виступу на загальних зборах товариства «Просвіта» у 1894 році його голови: «Не забудьте, браття-громадяни, пом’янути нас незлим тихим словом, бо хоч ми не довершили великої просвітньої будівлі, та все ж були ми, мов ті робітники, що двигали велике каміння на засновок народної святині. Тепер уже легше будувати далі, коли покладено кріпку основу – вже легше йти вперед, коли перші робітники зладили битий шлях, що веде до витиченої мети». Наш земляк був одним з ініціаторів заснування 1868 р. у Львові товариства «Просвіта» і з 1877-го аж 27 років очолював його.

Модератор презентації книжки – відомий краєзнавець і письменник Василь Бабій відзначив активність Романа Цюп’яка в дослідженні минувшини Прикарпаття і Галичини, біографій людей, причетних до творення історії рідного краю. Долучилися до діалогу з автором видання голова ОО НСКУ Михайло Косило (він же автор передмови до книжки), доцент кафедри історії України і методики викладання історії ПНУ ім. В. Стефаника Степан Кобута, члени НСПУ Іван Гаврилович та Володимир Гловацький, заступниця директора ОУНБ ім. І. Франка з наукової роботи Галина Горбань. Завітав на цей захід і тимчасовий переселенець із Миколаєва – краєзнавець та письменник Олександр Лагошняк і подарував бібліотеці видану торік у Дрогобичі свою книжку оповідань «Ночі Талергофа».

Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ


Переглядів: 81 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024