Подарувати життя новій людині – це і в наші часи нелегко, а в далекому минулому пологи були пов’язані з величезним ризиком. Інколи галицьким жінкам доводилось народжувати у справді екстремальних умовах. Крім того, існували певні упередження, пов’язані з вагітністю, які ізолювали майбутню маму від суспільного життя й активного спілкування. Незважаючи на такі складнощі, багатодітних сімей тоді було значно більше.
Алкоголь… для породіллі
У ХІХ ст. надто афішувати свій «пікантний» стан вважалося поганим тоном. До вагітності тоді ставилися з певною соромливістю, як і до всього, що пов’язано з сексуальністю. Ось що радив паням «при надії» давній порадник хороших манер: «Жінка, яка незабаром має стати матір’ю, не повинна бувати в світському товаристві, лише в родинному колі вона може прийняти запрошення на обід. Їй краще утриматися від походів до театру і здійснення візитів». Тоді незмінним атрибутом жіночого одягу був корсет, і вагітність зовсім не звільняла від його носіння. Щоправда, були спеціальні корсети для вагітних.
Пологи в ХІХ ст. зазвичай відбувалися вдома, в присутності «досвідчених» родичок чи сусідок. Професійних акушерок у Галичині тоді не вистачало. Баби-повитухи покладалися в основному на практичний досвід та різноманітні заклинання. Рівень гігієни теж залишав бажати кращого. Так, у 1866 р. повитухам перед обстеженням вагітної жінки радили змащувати руки товстим шаром якогось жиру – олією, вершковим маслом чи свинячим салом. Особливо наголошувалося на тому, щоб вимити руки… після прийняття пологів.
У тодішній пресі знаходимо дивовижні способи вирішення передпологових проблем. Так, одна повитуха підвісила вагітну жінку донизу головою, щоб змінити положення плоду в її утробі. Водночас серед повитух траплялися й справді талановиті спеціалісти, які рятували життя жінкам та новонародженим дітям у багатьох складних випадках.
Допологова діагностика в ХІХ ст. була на дуже низькому рівні, лікарі мало знали про розвиток плоду і запобігання можливим проблемам. У середині ХІХ ст. з Франції до Австрійської імперії прийшов новий метод – вислуховування стетоскопом серцебиття плоду в утробі матері. Це дозволило точно діагностувати завмерлу вагітність і своєчасно переривати її, не чекаючи небезпечних для життя матері ускладнень. Як і до всіх інших досягнень медицини, доступ до цього методу першими отримали представники вищих кіл суспільства.
Після народження дитини починалися візити до молодої матері. Приходили рідні, сусіди, друзі – кожен заглядав до колиски, вітав молодих батьків, намагався дати добру пораду. Іноді такі візити перетворювалися на шумне свято, під час якого молоді матері вживали алкоголь. Лише в другій половині ХІХ ст. лікарі почали критично висловлюватися щодо таких звичаїв. Крім шкоди вживання алкоголю, численні гості могли принести в дім якусь інфекцію. Як зазначали порадники кінця ХІХ ст., «інколи під час хрестин гості багато п’ють, що призводить до сварок і бійок, що може бути небезпечним для молодої матері й дитини. Тому краще відкласти це святкування на пізніший час».
Пригоди акушерок
На початку ХХ ст. у Станиславові працювали як мінімум чотири «екзаменовані» акушерки, що приймали пологи. Одна з них, Антоніна Пельчарська, в 1909 р. розмістила в газеті «Кур’єр Станиславівський» рекламу своїх послуг. Із цього оголошення не одразу й зрозумієш, чим займалась його авторка: «Пані у хворобі знайдуть дбайливу турботу і допомогу». Акушерка Пельчарська мешкала на вул. Сапєжинській, 35 (нині вул. Незалежності) на другому поверсі флігеля. Вона за невелику додаткову винагороду навіть погоджувалась виїжджати до породіль із навколишніх сіл. Свої послуги пропонували й дипломовані акушерки Альбіна Ярема, що проживала на вул. Роґуського (тепер вул. Пилипа Орлика) та Малґожата Куля, чий прийомний покій знаходився на вул. Казимирівській, 120 (тепер вул. Мазепи).
У вересні 1918 р. на другому поверсі станиславівської ратуші відкрилася «порадня для незаможних матерів». Тут матері, які мали дітей до двох років, могли безкоштовно отримати медичну консультацію, ліки й необхідні гігієнічні засоби для малюка.
Була в ті часи й акушерка, яка справді ввійшла в історію. Щоправда, не завдяки своїм медичним умінням. 18 грудня 1909 р. сталося вбивство у Княгинин-Гірці (нині район вулиць Миру і Привокзальної). Було задушено Етті Земель, старшу жінку, власницю невеликої крамнички. В убивстві одразу ж запідозрили 48-річну Анну Немцову та її 34-річного коханця Теодора Устинського. Анна час від часу приходила прибирати в домі старенької, а того дня саме залишилась у неї ночувати. Помешкання пограбували, а Немцова пізніше ще й намагалася продати деякі речі покійної, чим остаточно виказала себе. Вбивцю засудили на 20 років ув’язнення й відправили до жіночої тюрми у Львові. Але через певний час вона втекла з тюрми, оселилась у Павлівці під Станиславовом, де працювала… акушеркою й приймала у місцевих жительок пологи. Поліція ледве натрапила на слід акушерки-вбивці й знову доставила її до львівської тюрми.
Екстремальні пологи
У Галичині траплялося немало випадків екстремальних пологів. Так, у березні 1909 р. в родині селянина Станиславівського повіту Олекси Гелемея народилися трійнята – два хлопчики й дівчинка. Такі пологи в ті часи були справжнім екстримом, але діти народилися здоровими і їхня мама теж почувалася задовільно.
Цікавий випадок стався у вересні 1887 р. під Галичем. Місцева селянка народила сина, а через 19 днів після пологів вирушила до церкви. По дорозі додому вона відчула біль і невдовзі… знову народила, цього разу доньку. Преса писала, що це надзвичайно рідкісний випадок, щоб народження близнят відбулося з такою великою перервою.
У 1900 р. одна 28-річна львів’янка народила дитину просто в кінному трамваї, а в 1909 р. ще одна галицька селянка розродилася під парканом військових казарм. Вона прийшла у гості до чоловіка-військового, і в неї раптово почалися пологи.
У січні 1935 р. станиславівський постерунковий поліцейський Винявський побачив на вул. Казимирівській (тепер вул. Мазепи) жінку, яка сиділа на землі й аж корчилась від болю. Виявилося, що в неї були перейми. Поліцейський повіз жінку до лікарні на таксі, але дорогою мусив прийняти пологи. Черговий лікар шпиталю надав породіллі й новонародженій дитині першу допомогу.
«Пологовий санаторій» доктора Ґутта
Повноцінне пологове відділення, чи як тоді казали, «пологовий санаторій», у Станиславові запрацювало при клініці доктора Ґутта з 1926 р., а в 1927 р. відкрилося ще й хірургічне. Як повідомляє реклама, в «пологовому санаторії» було два види палат: одноособова, що коштувала 200 злотих за десять днів, включаючи харчування і лікарську опіку, і палата на дві особи по 150 злотих. Лікарські операції коштували від 20 до 100 злотих. Майбутні матусі могли лягти в клініку завчасно і очікувати на пологи під дбайливим наглядом усього за 10 злотих на добу. У відділенні існували поняття «нормальні» пологи і «ненормальні» – тобто ті, які проходили з певними ускладненнями. За «ненормальні» пологи, відповідно, доводилося платити більше. Майбутня породілля мала можливість вільно обирати лікаря, який прийматиме пологи й спостерігатиме за її станом здоров’я. Подзвонити у клініку можна було за номером 334. У середині тридцятих років з Ґуттом велися напружені переговори про викуп державою приміщення клініки. Лікар довго не погоджувався, але фінансова криза змусила його продати санаторій влітку 1939 р. Туди перемістилась польська гімназія з вулиці Казимировської (нині вул. Мазепи, 20). Тепер у будівлі, де колись розміщувалася клініка Ґутта, знаходиться фтизіопульмонологічний центр.
Власник клініки, доктор Ян Ґутт, був унікальною особистістю. Він народився в 1886 р., у Станиславові з’явився в 1920 р. як зв’язковий офіцер французько-англійської миротворчої місії у Східній Галичині. Він відразу зачарував найзаможнішу наречену Станиславова – Ізабеллу, доньку комісара міста Антонія Стиґара. Ґутт полюбив не лише гарну Ізабеллу, а й Станиславів, тож вирішив залишитися тут назавжди. До свого поселення в Станиславові він перебував у Швейцарії, де вивчав медицину в Цюріхському університеті. Щоб заробити на навчання, виступав борцем на циркових аренах, але боровся в масці, щоб в університеті про це ніхто не довідався. Після закінчення навчання пройшов спеціалізацію в галузі акушерства й гінекології в швейцарських клініках, згодом працював асистентом у своїй спеціалізації в Паризькому університеті. В 1939 р. лікар був мобілізований і працював у військовому шпиталі, а за «перших совітів» повернувся до роботи у своїй спеціалізації.
На початку серпня 1941 р. Ґутта арештували німці. За однією версією, його стратили разом із представниками польської інтелігенції в Чорному лісі. За іншою – він під час допиту вдарив шефа станиславівського гестапо Ганса Крюґера, і його розірвали сторожові вівчарки.
Як бачимо, давня медицина не могла навіть мріяти про досягнення сучасності. Незважаючи на це, в далекому минулому в нашому місті працювали справді талановиті спеціалісти, які допомогли народитися на світ не одному поколінню мешканців Станиславова.
Олена БУЧИК |
