З другої половини 1944 р. через вступ Червоної армії в Західну Україну членство ОУН-УПА втратило можливість запроваджувати власну економічну політику і перейшло від конструктивної роботи з побудови власної економічної системи до деструктивної роботи зі знищення ворожої. На цьому етапі на перше місце виступила антиколгоспна боротьба та ліквідація активістів радянського режиму. Одним із принципових питань, винесених на перший план, стало завдання не допустити поширення комуністичних ідей серед селянських мас та захистити українців від соціального закабалення в колгоспах.
У цьому напрямку в 1945 р. підпільники Прикарпаття досягли надзвичайних успіхів у ліквідації молокоприймальних пунктів та маслозаводів. До того ж бідони, які забиралися під час нападів на заготівельну мережу, були потрібні повстанцям для архівування оунівської документації та пропагандистської літератури.
Робота маслозаводів і заготівельної мережі, згідно з архівними матеріалами обкому компартії, була паралізована діями повстанців. Станіславський трест «Маслопром» повідомляв владу, що з 01.01.1945 р. по 11.06.1945 р. в 11 районах області було розбито і забрано 76 зливних і сепараторних пунктів, 112 бідонів, 46 бочок, 44 молокоміри і т.д. Совіти недорахувалися 2382 літра молока, 1299 літрів вершків, 426 кг сиру, 536 літрів перегону, 236 літрів маслянки, 124 кг масла, 149 літрів сиркової маси. На деяких маслозаводах (Букачівці, Бурштин, Рогатин) сепараторні пункти діяли тільки в районних центрах. Трест був не в змозі замінити розбиті і забрані сепаратори.
Подібні листи надходили і з районів. Так, голова Богородчанського райвиконкому товариш Тараненко писав 12 листопада 1945 р. в облвиконком, що лише в червні 1945 р. в селі Саджава на маслозаводі було знищено всю апаратуру, а помешкання облито кислотою; в Горохолино розбито молочний пункт і сепаратор; в селі Старі Богородчани знищено три молочних пункти і сепаратор. Подібна ситуація була в селах Нивочин, Гринівка, Грабівець, Хмелівка.
Удари УПА по молокозаводах наносилися на території всієї області Так, 1 січня 1945 р. по сепараторних та зливних пунктах Бурштинського маслозаводу було розбито і забрано 40 бідонів (20 квітня напад було повторено і знищено 12 сепараторів на 10 молокопунктах і все обладнання до них). А з 2 по 9 квітня 1945 р. на сепараторних пунктах Рогатинського заводу було забрано і знищено 10 сепараторів і весь інвентар до них. У свою чергу, 28 травня 1945 р. на 5 сепараторних пунктах Калуського маслозаводу було знищено все обладнання.
В умовах паралічу молочної промисловості в області Станіславський трест «Маслопром» звернувся аж до заступника наркома молочної промисловості УРСР М.Сікова, а також до партійних та каральних органів з проханням надати нове обладнання і забезпечити охорону ще не знищеного (в цьому листі вже фігурувало 148 сепараторів, 292 бідони та багато іншого знищеного обладнання). З 1 січня по 1 вересня 1945 р. радянська влада втратила 3862 кг масла, 1782 кг сиру, 2265 кг вершків, 5629 літрів молока і т.д.
Щоб зберегти залишки обладнання, облвиконком видав розпорядження районам організувати цілодобову охорону молочарень. В наказі начальника УНКВС Станіславської області від червня 1945 р. «Про оперативні заходи з ліквідації націоналістичних банд» передбачалося проведення бойових операцій проти УПА через те, що «бойовики СБ і бандити дрібними групами 10-20 осіб здійснюють напади на села області, де головним чином знищують документи сільрад, молоко і спиртзаводи».
Розмах диверсій упівців на об’єктах молочної промисловості 1945 р. і її фактичний параліч в області став ще одним свідченням авторитетності УПА в очах українського населення та військової впливовості, незважаючи на тотальне домінування радянських військових та каральних сил в чисельному та технічному вимірі.
Сергій АДАМОВИЧ |
