А я все чекав, коли ж в нас почнеться те саме що у Львові. Ну, от, схоже дочекався. «У зв’язку з загостренням проблеми спотворення пам’яток архітектури у нашому місті через стихійну заміну історичних столярних елементів споруд (вікон, дверей, сходів, вітрин) відділ з питань охорони культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради розпочав роботу над проектом Положення про правила оновлення та реставрацію історичних елементів фасадів споруд культурної спадщини міста». Не знаю, чи поштовхом послужили металопластикові двері, якими замінили стару браму, але про них чомусь почали говорити. Хоча незрозуміло, чому таку прискіпливу увагу викликала саме ця заміна, якщо до цього де тільки не міняли брами вікна й двері, прорубували дірки в стінах, перебудовували, прибудовували, розбудовували. Подивіться лише на вікна та двері івано-франківської синагоги. І як все буде відбуватися? Так як у Львові, коли до помешкання людини, яка кілька років вже як замінила вікна, приходять з приписом замінити вікна на дерев’яні, при цьому такі, як були колись. А де їх взяти, якщо старі давно вивезені на звалище, а нові замовляти немає коштів? До того ж, навіщо лукавити – старі вікна часто в такому стані, що на їх реставрацію треба витратити стільки грошей, що не кожен може собі це позволити. Тому треба не просто забороняти, а розробляти програму матеріальної співучасті влади в реставрації старих вікон, які ще залишилися. Як діяти там, де пластикові вікна вже встановлені, особисто я не знаю, бо, здається, час вже втрачено. Варто лише пройтися містом і подивитися на спотворені фасади. Так і хочеться спитати, а де ви були раніше. Скажімо років десять назад, коли населення на всіх рівнях активно агітували міняти старі вікна на, як їх тоді називали, на енергозберігаючі. Навіть програму обіцяли спеціальну створити, щоб заохотити людей. А тепер «давай все в зад». Гадаю, примусити пів міста міняти пластикові фасадні вікна на дерев’яні може виявитися (і виявиться) завданням непосильним. Пізно, як кажуть, пити «Боржомі». Що ж до брам, то тут теж все настільки зруйновано, що повернути status quo видається місією, так би мовити, нездійсненою. Якщо не вірите, то просто пройдіться містом. Стане сумно, а може навіть страшно, від масштабів. Стосовно реставрації старих вікон, то тут теж не все так просто, як може здатися. Процес це непростий, вимагає затрат не лише матеріальних, але й затрат часу. До того ж можливий лише в теплу пору року, бо для якісної реставрації з рам виймається скло, а самі рами знімаються з завіс. Ви готові жити якийсь час взагалі без вікон? Отож бо. Однозначно, що питання не має простих рішень. А можливо й не має їх взагалі. Особливо, коли хвороба вже настільки запущена, як в нашому місті. Володимир Мулик |
