Середа, 29.05.2024, 01:38:46

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
 
Архів новин
Головна » 2012 » Червень » 23 » Один епізод з життя шляхти у Галичі
22:59:06
Один епізод з життя шляхти у Галичі
З розвитком та становленням у середині ХVII століття нового міста Покуття - Станиславова, роль Галича, як адміністративного старостинського центру і як військової твердині зменшувалася. Поступово цей процес затягнувся на ціле століття – і хоча шляхта ще гриміла зброєю, проводила час у забавах та розкошах – кінець наступного століття (XVIII), місто з огляду на зовнішньополітичні та внутрішньодержавні процеси, зустріло як складова частина імперії Габсбургів.
Один з цікавих моментів з життя шляхти в Галичі на початку другої половини ХVIII століття (за два десятки років до ІІІ поділу Речі Посполитої) відображений в спогадах відомого польського поета і драматурга Францішека Карпінського. Він народився 4 жовтня 1741 в с. Голоскові коло Отинії, а помер  16 вересня 1825 в м. Волковиськ (тепер терени Білорусі). Відомий написанням віршів, пісень і балад; навчався у Станиславові в єзуїтському колегіумі, а згодом - в університеті у Львові, де здобув докторську ступінь. З Карпінським пов’язана історія про відвідання шляхетського маєтку його батьків опришком Олексою Довбушем і милостиве ставлення народного героя до немовляти – майбутнього поета Францішека.  

Спогади Карпінського під назвою «Pamiętniki» були опубліковані в Кракові у 1844 р. і стали важливими джерелами з історії другої половини XVIII ст. Поміж іншими подіями свого життя, автор змальовує побачене ним у Галичі: «…Одного разу під час канікул, взяв мене батько на сеймик до Галича, бачив там я п’яних рубак на вулицях, а потім на ринку шляхтича, який впав на коліна перед славним розбишакою, Миколою Потоцьким, старостою канівським, і взивав до нього: «Ти є Бог в Трійці святій єдиній, візьми сина мого до конвікту!».
Магнат з того сміявся, і сина шляхтича взяли до бучацького конвікту, певне за те що обожествляв деспота. Батько мій, і шаблі в костелі, і ті рубання на вулиці, і то блюзнірство Потоцькому, на п’янство звалив і до якого кінця припровадив. Було то в обрядах сеймиків, упадання нижчої шляхти перед панами, що нас наприкінці до  останньої згуби привело…». Події, описувані Карпінським можна хронологічно віднести до 1751 – 1753 рр.

Кілька слів щодо описаного епізоду. Як бачимо, ще у другій половині XVIII століття у Галичі відбувалися шляхетські сеймики. Вони займали особливе місце у системі управління державою, були своєрідними установами шляхетського самоуправління. В їхню компетенцію входили питання оподаткування, організації збройних сил, обрання представників до загальнонаціонального сейму.
Карпінський засвідчує перебування у Галичі одночасно легендарного і брутального шляхтича Миколи Потоцького (1712 - †1782) - українського магната і мецената. Він був старостою Канівським (через що увійшов до українського фольклору, як пан Каньовський), воєводою Бельським. Сучасникам запам'ятався жорстоким поводженням із дрібною шляхтою, селянами і еврейським населенням. Його замок-палац у Бучачі був місцем гучних бенкетів і гріховних утіх. Разом з тим, він за власні кошти перебудував монастир в Почаєві (за проектом архітектора Гофмана побудовано розкішний храм і монастир на високих терасах). Цей комплекс став унікальним зразком архітектури в стилі пізнього бароко і могутнім релігійним центром на теренах України.
У проханні про прийняття до конвікту йдеться про зарахування до учбового католицького закладу, в якому всі вихованці перебували на забезпеченні його фундатора (тобто, М.Потоцького).
Костел, в якому Карпінський бачив шляхтичів з оголеними мечами, ймовірно був на місці сучасної центральної площі, поруч церкви Різдва Христового – як костел ордену францісканців, розібраний з наказу австрійської влади. Він не міг бути костелом, який тепер є складовою частиною приміщення Народного дому – оскільки будівництво цього храму було розпочато у 1780 році, тобто, на два десятки років пізніше описуваних подій.
«Пам’ятники» написані польським поетом є цінною згадкою – джерелом до історії нашого міста, а також свідченням перебування в ньому двох знаних осіб тієї епохи – Миколи Потоцького та Францішека Карпінського.
Андрій Чемеринський. Член НСКУ, магістр історії

Переглядів: 777 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024