Середа, 29.05.2024, 04:54:16

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Червень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2015 » Червень » 8 » Першим журналістом був… аптекар
16:14:44
Першим журналістом був… аптекар

Рівно 170 років тому почала виходити «Газета станиславовська»
В суботу своє професійне свято відзначатимуть журналісти. Цей фах набув особливої популярності в останні десятиліття з відкриттям нових газет, теле- та радіоканалів, а  тепер ще й інтернет-порталів. Нині важко віриться у те, що якихось 30 років тому мешканці Івано-Франківська, як і все населення колишнього Союзу,  дивилися програми лише двох телеканалів, а вся франківська преса складалася з двох газет та кількох годин ефіру обласного радіо.

Журналіст-аматор
Історія зберегла для нас ім’я першого журналіста Станиславова. Ним був… аптекар Ян Томанек, який в 1845 році (рівно 170 років тому) почав редагувати рукописну «Газету Станиславовську». Ймовірно, кожен номер «видання», яке виходило чотири роки, існував лише в одному примірнику, що складався з чотирьох аркушів і розповсюджувався серед клієнтів аптеки п. Томанека. 
До наших днів перший міський часопис не зберігся. Історію аптекаря-журналіста в 20-х роках ХХ сторіччя переповів на сторінках часопису «Кур’єр станиславовський» відомий дослідник минувшими Йозеф Зелінський. При цьому пан Йозеф не зазначив, звідки у пана Томанека з’явилося таке хобі. Можливо, його надихнуло читання львівської періодики? До прикладу, «Газета львівська» вела свою історію з 1811 року. В середині ХІХ сторіччя вона виходила тричі на тиждень на 6-8 сторінках формату близького до сучасного А4.
Перше друковане видання в Станиславові з’явилося на хвилі революційних подій 1848 року. Воно мало назву «Дзєннік Станиславовський». Перший номер побачив світ 2 вересня. В ньому повідомлялося, що газета виходитиме двічі на тиждень – в середу і суботу. Придбати її можна не лише в Станіславі, але й у Львові.
Газета мала обсяг 8 сторінок формату близького до сучасного А5. Редакторами видання були Єфстахій Рильський і Ян Валігорський. На останній сторінці зазначалося, що видання виходить друком і накладом Яна Павла Піллера. Тижневик, однак, проіснував лише до початку листопада. Загалом вийшло у світ 18 номерів, після чого у житті міської преси настала більш як 20-річна перерва.
Лише з початком 1870-х станиславівські газети стали постійним атрибутом мешканців міста. Втім, перші видання були нестійкими. «Омнібус Покутський», «Газета Підкарпатська», «Гонець Станиславовський», «Хроніка Станиславовська» та багато інших доволі швидко припинили своє існування.

Газети-довгожителі
Зупинити газетну чехарду вдалося «Кур’єру станиславовському», перше число якого вийшло 4 квітня 1886 року. Цей тижневик друкувався понад півстоліття, до 1939 року. Однак, як і тепер, скласти гідну конкуренцію львівській пресі місцеві видання не могли. Мало того, що львівські газети виходили щодня великим обсягом (по кількадесят сторінок), окремі з них дозволяли собі по два випуски – ранішній та вечірній. «Кур’єр станиславовський» наприкінці своєї історії мав обсяг шість сторінок формату А3. Тираж газети не зазначався.
І все ж робота тодішніх журналістів заслуговує на повагу. Олівець, блокнот, друкарська машинка і стаціонарний телефон – це була вся їхня «зброя». При цьому вони якісно готували матеріал. Приміром, в 1930-х роках на Прикарпатті виходили спеціалізовані спортивні видання – «Відомості спортові» і «Підкарпатське ехо спортове». Левова частка, звісно, відводилася футболу: газети розміщували звіти з матчів, подавали таблиці, розклад наступних поєдинків та іншу таку звичну для наших днів інформацію.
«Кур’єр станиславовський», який є одним з головних постачальників інформації для дослідників минувшини, у франківських архівах представлений лише фрагментарно. Повне зібрання часопису є в бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка. Щоправда, останнім часом чимало видань польського і австо-угорського періоду стали доступними завдяки оцифруванню і розміщенню в електронних бібліотеках…
У вересні 1939 року в Станиславі був заснований новий друкований орган – газета «Радянська Україна», згодом перейменована в «Прикарпатську правду». За часів СРСР вона була єдиною обласною газетою, не рахуючи молодіжного «Комсомольського прапора», який регулярно почав виходити у 1967 році. «Прикарпатська правда» виходила п’ять разів на тиждень (крім понеділка і четверга) обсягом чотири сторінки великого формату А2. Станом на середину 1980-х її разовий тираж перевищував 180 000 примірників.
На хвилі національного відродження у 1990 році в Івано-Франківську з’явилися нові видання – обласна газета «Галичина» і міська – «Західний кур’єр». 

Нічне радіо
В другій половині 1920-х років населення Станиславова отримало ще один «канал» інформації – радіо. 1 лютого 1925 року о 18.00 на хвилі 385 метрів вийшла у пробний ефір радіостанція у Варшаві. З 1928 року в «Кур’єрі станиславовському» стала регулярно з’являтися програма радіопередач. В основному, вона складалася з пізнавальних і музичних випусків. Щонеділі велася пряма трансляція богослужінь. Щоденно о 19.05 слухачі дізнавалися прогноз погоди.
Перші приймачі були доволі примітивними і недешевими, а сигнал – нестійким. Літня спека є найбільшим ворогом радіохвиль, – розтлумачував на своїх сторінках «Кур’єр станиславовський». Найкраща якість програм уночі. В цей час на довгих хвилях можна упіймати передачі з Варшави, Ковно (Каунаса), Берліна і навіть Москви.
До речі, в Радянському Союзі радіофікація відбувалася головним чином релейною системою – шляхом будування радіовузлів та подальшої ретрансляції дротами до підключених репродукторів – гучномовців. Ефірні радіоприймачі вироблялися у незначній кількості, щоб унеможливити масовий прийом передач з-за кордону. Радіоприймач був грізною зброєю. Під час воєнних дій всі радіоприлади, як мінімум, підлягали реєстрації, а то й узагалі конфісковувалися.
Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР тут також перейшли на  релейну систему мовлення. 15 січня 1940 року вперше вийшло в ефір обласне радіо, яке продовжило свою роботу у повоєнний час. Воно мало певний час виходу програм. Починаючи з 1960-х років, популярності набирають транзисторні радіоприймачі, які могли приймати сигнали закордонних станцій. Втім, всі небажані «голоси» глушилися радянськими спецслужбами…
В середині 1990-х мешканці Івано-Франківська почали ловити сигнали FM-станцій. Першою частотою, на яку налаштовувалися слухачі була 104,3 МГц. На ній сьогодні виходить радіо «Західний полюс», прем’єрний вихід якого датований 25 грудня 1995-го. 

Дітям до 16-ти...
З початком 1960-х в домівки прикарпатців увійшло телебачення. Щоправда, з технічних причин приймати програми всесоюзного і республіканського ТБ вони не могли. Мовлення вели Львівська і Чернівецька телестудії. Програми розпочиналися після 18-ї години телехронікою. Далі було кіно, вистава чи концерт. Закінчувалися передачі до опівночі. І лише в неділю програма стартувала дещо раніше, о 12-й. Варто зауважити, що до березня 1967 року в СРСР був шестиденний робочий тиждень.
В програмі телепередач 1960 року привернуло увагу застереження: «Дітям до 16 дивитися цей фільм не дозволяється». Так були позначені стрічки «Дільниця Б» і «Сімплонський тунель», які розпочиналися близько 10-ї вечора. Звичайно тодішнє «до16-ти» і теперішнє, як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. Та й, зрештою, що можна було розгледіти на тодішніх мініатюрних «голубих екранах»…
Розширити мережу телемовлення вдалося лише наприкінці 1960-х, після того як в обласному центрі звели сучасну телевежу. З 1967 року в тутешній телеефір пробилося республіканське ТБ, а з початком 1970-х – всесоюзне. Місцевого телебачення в Івано-Франківську не було аж до початку 1990-х. 1 липня 1991 року вийшла в ефір перша прикарпатська телекомпанія «40 Канал» на 40-му ДМВ-каналі, відома нині під назвою «Канал 402».

Інтернет
Що ж до «всесвітньої паутини», то іванофранківці познайомилися з нею порівняно недавно. Перші інтернет-провайдери відкрилися у місті десь у 1997-98 рр. Нині це чи не найбільш популярний засіб отримання інформації. Щоправда, новини на різноманітних порталах писані, наче під кальку…


Володимир Горощак


Переглядів: 659 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024