Село Підліски Долинського району має унікальний об’єкт на всю Україну. Там у старій дерев’яній церквиці стоїть справжній орган. Ще 20 років тому на ньому грали під час Богослужінь. Нині він мовчить… Церква у Підлісках – єдиний в Україні дерев’яний храм, де є орган Підліски – крайня точка Івано-Франківської області. За селом лише ліс, гори і Закарпаття. Автобуси з Долини сюди їздять не часто. Транспорт просто напханий селянами, пакунками та мішками пшениці. Люди не обурюються. Водій не злиться. Всі всіх знають. Усе розуміють. Ті, що сидять, забирають пакети у тих, хто стоїть. До речі, дорога у село, порівняно з деякими районами, у досить нормальному стані. Але якщо в Долині снігу ще нема, то тут уже добряче замело. І то так, що автобус зупиняється на початку села, бо далі не проїхати. Ображені люди просять водія, аби віддав хоч по гривні. Віддає. Підліски – це десь 500 мешканців. На початку села – сільрада, зачинена, бо у район повезли якусь статистику. Поруч школа І-ІІ ступенів, але й там нікого, бо закінчилися уроки. На вулиці – ні душі, тільки сніг мете. А орган у храмі дійсно є. Той музичний інструмент у 1939 році селу подарували німці-колоністи, які мешкали неподалік (зараз – село Ангелів). Коли вони повертались у Німеччину, то передали інструмент селянам. Про це розповів місцевий чоловік – Василь Тужеляк. Хоча спершу він був досить насторожений до чужих. Виявляється, весною з храму поцупили антикварну чашу. Пан Василь видзвонив старенького паламаря, аби той відчинив храм. Церква побудована у 1864 році. Знадвору така маленька, що навіть дзвіниця, яка є поруч, виглядає більшою. Але всередині храму доволі просторо. Василь Тужеляк розповідає, що музичний інструмент у 1939 році селу подарували німці-колоністи На стінах багато образів, фресок, вишиваних фанвів, рушників. Орган стоїть в особливому місці, на хорах. Знизу, якщо чесно, нагадує якийсь старий антикварний креденс. Як придивитися, то видно якісь вирізьблені орнаменти, де-не-де позолочені. Посередині тої деревини – сірі металеві труби. Чоловіки дозволяють піднятися, аби роздивитися ближче. Пан Василь знімає важку дерев’яну кришку, показує клавіші. Над ними є тримач для нот, якісь кнопки та напис, що орган змайстрував Ян Грохольський. У радянські часи, коли закривали храми, люди поховали образи з церкви, але не забули й про орган. Його розібрали та сховали по стодолах. Там він простояв зо 20 років до Незалежності, а тоді його знову поставили. То заслуга колишнього війта Мирона Козими – він власноруч відчистив і зібрав інструмент. Потім зі Львова привіз майстра, який настроїв орган. Але звучав він лише зо два роки. На великі свята у Підліски приїздив органіст зі Стрия, який і грав під час Богослужінь. Потім у село прийшов новий православний священик і заборонив, мовляв, музика у церкві – не наша традиція. І тепер інструмент 20 років мовчить. Тішить хоч те, що селяни не розбирають його та нікому не продають. А охочі купити трапляються. …Підліски здавна жили між німцями та чехами, тобто між чеською та німецькою колоніями. Василь Тужеляк згодився зробити екскурсію. Чеський бік – вгорі села. Та територія й нині називається – Чехи. «Відколи вони там з’явилися, ніхто не знає, – говорить пан Василь. – Мій дід дружив з одним чехом, коли вони виїздили, той заповів діду свою господарку. А дід забрав лише обтесане каміння, з якого побудував пивницю. На одному камені вибита дата – 1832 рік. Там у горах, у лісі, чехи добували руду. І зараз є ті шахти». Від чехів у селі лишилося кладовище – десь 20 могил. До нього ми не дійшли, бо страшно замело. Тужеляк показує залишки чеського хреста. Там можна розгледіти дату – 1899 рік. Ще 20 років тому на ньому грали під час Богослужінь. Нині орган мовчить Внизу села – Ангелів (колись німецька колонія). Поле між Підлісками та Ангеловим і досі називають Німецьким. Пан Василь каже, що раніше всі жили якось автономно: чехи окремо, німці окремо, а між ними – українці. «Тут, де зараз ангелівська церква, німці мали свій лютеранський храм, – чоловік показує на церкву, оздоблену мармуровою крихтою. – Моя бабця розповідала, що у них на куполі не було ніяких хрестів, а був півень. Саме звідси й передали орган у нашу церкву». Дорогою бачимо старенькі німецькі будинки, обліплені глиною. Деякі перероблені на сучасний манер, а деякі просто порожніють і руйнуються. «Німці ті хати будували попри дорогу в шаховому порядку: хата-сад з одного боку вулиці, і сад-хата – з іншого боку, – пояснює Василь Тужеляк. – А ще мені бабця розказувала, що в німців тут був дуже добрий порядок – вони навіть дорогу замітали». І сьогодні в Ангелів приїздять німці, чиї рідні тут народилися. А от чехів у Підлісках не бачили дуже давно. Світлана Лелик | 
