П`ятниця, 24.05.2024, 03:59:14

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Січень » 8 » Різдво у Різдвянах. Кожен день жителі цього села стрічають у славі новонародженого Ісуса
13:09:46
Різдво у Різдвянах. Кожен день жителі цього села стрічають у славі новонародженого Ісуса
На Прикарпатті є чимало сіл, назви яких, за топонімічною класифікацією історика, краєзнавця й археолога Марії Вуянко, пов’язані з особою Бога-Сина та християнськими святами. Наприклад, села Воскресінці — у Коломийському та Рогатинському районах, Спас — у Рожнятівському і Коломийському, Чесники — у Рогатинському, Єзупіль — у Тисменицькому. Серед таких назв сіл, позначених Божим перстом, — і невеличке галицьке село Різдвяни із неповними двома сотнями жителів, яке розташоване десь за півсотні кілометрів від обласного центру.
У галицькі Різдвяни (є ще Різдвяни і на Тернопіллі) радісний празник народження Господа нашого ісуса Христа таким чином не приходить, образно кажучи, лише раз на рік  7 січня, як у всі міста і села Прикарпаття, а вже п’ять з половиною століть просто його не залишає — першу письмову згадку про це поселення на лівобережжі Дністра датують ще 1461 роком.
То яке воно, різдвянське Різдво, і як живеться народженим під знаком Різдва Христового — і кожної миті земного буття, і в радісному часі Доброї Новини?

Бог нас чує
Завітати у село Різдвяни було моєю давньою журналістською мрією. 
А народилася вона ще кілька років тому, коли у серпневу спеку десятиденна піша проща із Самбора до Зарваниці у молитвах мандрувала теренами Галицького району, а сотні прочан з радістю і подивом читали назву цього невеличкого придністрянського сільця. Воістину Бог нас чує — ми у передріздвяній зимовій казці яскравого опільського куточка.
...За переказами, які дбайливо зібрала і береже колишня вчителька Віра Казимирів і які увійшли до книжки Ярослава Мусякевича «Різдвяни — село знане», з давніх-давен назву свого села різдвянці пов’язують з вдячністю предків Христу Спасителю, який понад 550 років тому допоміг їм відродити село, зруйноване Дністром, на новому місці і поселитися до осель напередодні Різдва. «На мою думку, — каже Віра Казимирів, — ця легенда найближча різдвянцям, і люди переконані, що іншої й не може бути». А історія Різдвян за багато століть оповита і радісними, і гіркими миттєвостями.
— Історію свого села, — оповідає Віра Леонтіївна, — я вивчала за різними доступними джерелами, свідченнями різдвянців, за переказами і легендами. і весь цей скарб дарую людям. Дуже важко переживала і переживаю ті фактичні неточності, перекручення чи недбайливе спотворення історичних подій, які трапляються у нарисах про Різдвяни. Особливо — про жителів села. і різдвянці, і давні сільські традиції мені дуже дорогі. Я ж виросла у цьому селі. Ніколи, наприклад, не забуду Різдво 1945 року. Мені тоді було 12. У сусідстві з нами жив Степан Сенюк, станичний УПА. Пам’ятаю, як 8 січня — напередодні празника святого Стефана — до нього завітали побратими, щоб привітати. Колядували. Та так гарно, що тато закликав мене надвір, щоб і я послухала. Бо де ж у ті часи можна було почути коляду?! А десь після опівночі енкаведисти вже оточили село. Тоді загинули наші односельці Стах Гриців і М’ячеслав Вальчина. А пораненого Степана заарештували. У селі відтак почалися репресії. З 1946 по 1950 роки в Сибір вивезли 47 різдвянських родин — 138 жителів села. Те Різдво 1945 року я назвала «розстріляним». У всі часи Різдво у Різдвянах святкували радісно. Але вертепів не було. Село розташоване неподалік Бурштина і мало славу «комуністичного». То, може, через це і вертепів не було — в людях оселився страх. Адже навіть ще 1984 року бульдозерами розвалили сільську церкву. А перші богослужіння у новозбудованому храмі почалися аж 1996 року. Тож лише з початком української незалежності ми разом з працівниками сільського клубу та жителями села організували перші вертепні дійства. Село було складне. Було багато комуністів, а націоналістичний стрижень понищили, повивозили у Сибір, інших — застрашили. Але назву села не рушали ніколи. Різдвяни були, є і будуть Різдвянами.
...Щороку перед святвечором всі різдвянці йдуть на цвинтар — запалюють на могилах свічки. І я щораз несу з десяток свічок. Позапалюю їх не лише на могилах родинних, а й тих, на яких  нема кому помолитися. Згадую всіх — і живих, і мертвих. Здається, що в тому часі і моя душа аж світиться. Так мені стає легко-легко.
...Нині село маліє, а статистика не встигає фіксувати його гірку демографію. У Різдвянах нема сільської ради, школи — п’ятеро діток доїжджають до Старого Мартинова. Осередком духовного і культурного життя є церква Вознесіння Христового УГКЦ, де парохом  о. Микола Януш, сільський клуб «з малими формами роботи» і великим подвижництвом, а ще — ревна праця сільського медика. Та попри все у різдвянців є життєва чіпкість, єдність у буднях і святах. «До Старомартинівської сільської ради, — каже сільський голова Марія Федів, — належать села Старий Мартинів і Різдвяни. Загалом — 650 жителів, з яких лише 180 — у Різдвянах. Село дуже маленьке, але в різні часи народило чимало відомих людей. Багатьох доля розкидала по світу, але приїжджають — не забувають рідної землі. У селі нема такого свята, яке б різдвянці не творили усією громадою. Люди дуже дружні. А різдвянські традиції відомі далеко за межами Різдвян».

Село давніх традицій
Різдвянку Надію Шафран у селі ще жартома називають «три в одному». Бо ця подвижниця й берегиня різдвянських традицій і сільським клубом завідує, і бібліотекою опікується, і фольклорним колективом керує і т. д.
Надія ШАФРАН, завідувач сільського клубу:
— Якось у сільському автобусі я почула розмову двох чоловіків: «Куди їдеш?» — «У село давніх традицій — в Різдвяниѕ» Хоч наше село і маленьке, але має три художні колективи, з яких фольклорний — основний заспівувач. У часі Різдва ми ходимо з веселою колядою, беремо участь у різдвяних фестинах у Галичі. Так само і на Маланку. А цього року на «Веселу коляду» до району повеземо інсценізацію підготовки до святвечора і, звичайно, наші неповторні різдвянські колядки. За традицією, у нашому селі ніхто під вікнами не колядує — колядники заходять до хати. А власне коляда у Різдвянах починається 8 січня, а у святвечір та на Різдво колядують лише в родинному колі.
— А що різдвянські раздині готують на святвечір?
— Звичайно, всі страви мають бути пісні. Традиційно зранку 6 січня варимо кутю — з маком, медом і горіхами. А пшеницю впихуємо у ступі. Ще готуємо грибні вушка до борщу, грибну юшку, вареники з картоплею і капустою, рибу, домашні узвар та кисіль, печемо пампухи з маком чи з варенням тощо. У святвечір у Різвянах ніхто алкоголю не вживає. До столу зазвичай одягаємося святково. Входить господар — несе хліб, сіль і часник та кладе на стіл, а господиня — макітру з кутею. Відтак господар всіх віншує. Але у святвечір віншування завершує словами «Слава ісусу Христу!». А вже на Різдво — «Христос ся рождає!». У святвечір звучать родинні колядки. Наступного дня — на Різдво — на різдвянських столах, окрім традиційних страв, обов’язково має бути  засипана капуста. Її засипають рисом і пшоном. Відварену кислу капусту заливаємо молоком. Окремо збиваємо три яйця зі сметаною і додаємо трохи борошна, все гарно перемішуємо і відтак цією масою заливаємо капусту. А наостанок капусту щедро заправляємо смаженими шкварками. Та що розповідати! Приїжджайте на Різдво — посмакуєте!
ѕКоляда завжди весела й яскрава. А у виконанні Надії Шафран, Роксолани і Нестора Русиняків різдвянські колядки аж дзвенять у своїй неповторності. Бо їх справді годі ще десь почути, окрім Різдвян. Додає співу передріздвяної урочистості і краєзнавча світлиця у сільському клубі, закосичена восьмикрильною вифлеємською звіздою з вишиваних рушників.
Нестор РУСИНЯК, учасник фольклорного колективу:
— Я приїхав у Різдвяни 1968 року, і сільські традиції мені запали в душу. Село співоче. А я жити не можу без пісні, без коляди. Колядує все село. Таких колядок, як у Різдвянах, я ніде не чув: «Витай, ісусе, з Пречистої Діви рожденнийѕ», «Хто то по дорозі йде до Вифлеєма?», «В глибокій долиніѕ», «Вставайте, вкраїнці, годі вам спатиѕ» та ін. На церкву у Різдвянах колядують тільки дорослі. Коляда йде через усе село — жодної хати не минає.
Роксолана РУСИНЯК, учасниця фольклорного колективу, уродженка Різдвян:
— Де б я не була, думкою завжди лину в Різдвяни, до отчого дому. Там я народилася і виросла, там минула моя молодість. Пам’ятаю, як поважно мої батьки готувалися до Різдва. Головно — духовно. У день коляди, як заведено, різдвянці ділилися на дві партії — окремо чоловіки і окремо жінки. Чоловіків називали браттями, а жінок — сестрицями. Колядували на церкву і завжди починали зі східного кінця села — від церкви. Дзвонили великим дзвоником і ходили від хати до хати. А як у господаря заколядують, то і його до свого гурту долучають. Тож нині ми намагаємося відновити давні різдвянські традиції, а попри нас і діти навчаться.
...Того дня завідувач сільського клубу Надія Шафран, учасники фольклорного колективу Роксолана і Нестор Русиняки та сільський голова Різдвян Марія Федів подарували нам незабутню дивовижу передріздвяної зустрічі. Нас обійняли переспівами і дорогу віншуваннями встелили. Тож наостанок і ми віншуємо читачам «Галичини» по-різдвянськи: «Дай вам Боже горя не знати і Різдва дочекати!».
Ігор ЛАЗОРИШИН

Переглядів: 720 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024