На початку ХХ ст. в Станиславові нерідко бували росіяни. Судячи з повідомлень у пресі, вони додавали клопотів поліції, адже в кримінальній хроніці тодішнього міста фігурували й російські прізвища.
Так, газета «Кур’єр Станиславівський» у 1911 р. повідомила про такого собі Бориса Костянтиновича Лама, російського підданого, який так намозолив очі властям, що його віддали під суд за бродяжництво, а потім староство видало наказ про його видворення за межі країни. В квітні 1906 р. перед станиславівським судом постав російський матрос Григорій Березнов з броненосця «Потьомкін», якого засудили за образу цісаря. В тому ж році група росіян сполошила ціле місто. Станиславовом вешталися підозрілі особи, які чіплялися до перехожих, вимагаючи милостиню чи питаючи про заробіток. Прибулі також під різними приводами заходили до помешкань, а самі роззиралися на всі боки, шукаючи, що у тому будинку можна вкрасти. Є немало згадок у пресі й про те, як поліція затримувала у місті російських шпигунів. Дійшло до того, що вже сам факт російського підданства змушував місцевих поліціянтів косо дивитися на гостя, що створювало багато незручностей для порядних мандрівників. Так, у листопаді 1901 р. поліція затримала російського підданого Романа Станішевського, шевця. Приводом до затримання стала наявність у нього великої суми грошей. Шевця на чотири дні закрили до тюрми, а за цей час поліція з’ясовувала, звідки у нього ті кошти. Стражі порядку контактували з різними особами у Львові й Кракові, яких у своїх свідченнях називав прибулий, аж поки не переконалися, що гроші не крадені. І лише тоді шевця з Росії випустили на свободу.
Підготувала Олена БУЧИК |
