Сьогодні на вулицях Івано-Франківська можна побачити немало осіб ромської національності. Сто років тому в Станиславові захоплювалися циганською культурою і музикою, але самим циганам не довіряли. Крім того, про них у місті ширилися різні легенди – одна неймовірніша за іншу.
Тодішні мешканці Станиславова вважали, що серед циганів багато шахраїв, але сталося так, що у місті ошукали самих циганів. Газета "Кур’єр станиславівський" від 3 серпня 1902 р. повідомила, що вони придбали в місцевого ювеліра два срібні браслети, вкриті шаром позолоти, а ювелір злупив з них за ті браслети настільки завищену ціну, що на захист циганів мусила виступити поліція. Але цигани, очевидно, не образилися, бо в листопаді 1902 р. знову отаборилися під Станиславовом, на березі замерзлої Бистриці.
В січні 1903 р. до Станиславова залізницею прибув досить великий циганський табір, який налічував більше тридцяти осіб. Прибулі розмістилися в готелі по вул. Бельведерській. Голова табору, високий і привабливий чоловік, носив товстий срібний ланцюг вишуканої форми й камізельку зі срібними ґудзиками. Як писали газетярі, він об’їздив цілу Європу. В місті цигани провели три тижні, поводилися більш ніж пристойно, продавали котли, пательні та різні вироби з бляхи. Як вони самі стверджували, їхній табір ніколи не займався жебрацтвом, ворожінням і крадіжками. Цигани мали легальні паспорти й добре володіли різними мовами – польською, російською, німецькою, французькою та італійською.
В березні 1903 р. місто охопила справжня "антициганська" істерія. Поширювалися чутки, що до міста прийдуть цигани і підпалять його з чотирьох боків. Джерело цих чуток залишилось невідомим, але це зовсім не послаблювало впевненості жителів міста в тому, що так і буде. Ці чутки так сполошили Станиславів, що деякі мешканці пакували валізи, аби перечекати фатальний день десь у іншому місці.
Звісно, ніякої пожежі не сталося, тож місто потрохи заспокоїлось. Проте легенди про циганів і далі поширювалися – тепер пліткарі стверджували, що у циганів є така прикмета: перед тим, як виливати дзвін, треба поширити якусь гучну чутку. Тоді дзвін буде голосним і його буде далеко чути. Ще розповідали про старого цигана, який ходив по хатах і просив милостиню та харчі. Де йому не відмовили, він дякував і казав, що у тому домі вогню не буде. А звідки його гнали, там він кидав чорний клубок ниток і погрожував, що той будинок згорить. Єдині, хто виграв від цієї паніки, були страхові агенти, адже всі кинулися страхувати майно від вогню.
Не всі цигани поводилися в місті бездоганно. У вересні 1909 р. перед станиславівським судом постали дві циганки, яких звинувачували у пограбуванні. 10 травня того року через Станиславів проїжджав циганський табір. Дві молоді циганки, Ліза і Бірка, підійшли до 60-річної селянки Параски Гудяк, вхопили її за руки і приязно запропонували поворожити на долю. Параска не вірила у ворожіння, тож намагалася відбитися від набридливих циганок. Але їм таки вдалося витягти в жінки з кишені 30 корон. Селянка помітила пропажу і звернулася до жандармів. Ті затримали циганів на виїзді з міста й заарештували обох крадійок. Циганок було засуджено до трьох місяців тюрми.
Того ж року преса повідомила, що цигани вкрали трьох коней у господаря Кобилянського, який мешкав під Станиславовом. Всі пошуки коней не дали результатів, і лише значно пізніше господар упізнав свого коня в упряжці однієї станиславівської пані, яка везла свого сина до школи. Як виявилося, пані придбала того коня на ринку в Тлумачі.
В червні 1910 р. в Станиславові арештували циганський табір, який прибув з Буковини. Приводом для арешту став опір циганів жандармові, який зробив їм якесь зауваження. Весь табір було доправлено до в’язниці. В травні 1912 р. жандарми знову затримали циганів у Пасічній через те, що вони пограбували господаря в одному з сіл, через яке проїжджали. Вкрадена сума була дуже значною – близько 2 тисяч корон.
Незважаючи на недовір’я і страх перед циганами, мешканці міста охоче слухали виступи циганських музичних капел у кав’ярнях і рестораціях, а під час карнавалу костюми цигана і циганки були одними з найпопулярніших. В 1911 р. у Княгинин-Колонії навіть організували "циганські вечорниці". Захід супроводжувався піснями й танцями, а також показом костюмів. Присутні мали змогу ознайомитися з різними типами циганів, які проживали у всьому світі. Всі кошти, виручені від проведення заходу, спрямували на потреби місцевої філії товариства "Сокіл".
Олена БУЧИК |
