В нашому місті за всю його історію виходило багато різних газет. Але одна з них була особливою, адже призначалася тим, хто шукав своє кохання. Це "Голос серця" – перша шлюбна газета Станиславова. Вона виходила польською мовою, але влаштувати особисте життя з її допомогою намагалися люди різних національностей.
Газета "Голос серця" виходила в Станиславові щомісяця у 1927–1939 роках, а її редакція знаходилася по вул. Словацького, 20 (тепер вул. Тарнавського). Редактора звали Миколай Мартяк, а друкуванням накладу газети в різні часи займалися два підприємства – заклад Леона Данкевича, сина відомого друкарського магната, і фірма Кисілевського в Коломиї.
Гортаючи сторінки видання, ми бачимо, що його послугами користувалися й українці. Номер "Голосу серця" від 1 квітня 1932 р. опублікував шлюбне оголошення "милого, привабливого і здорового" 21-річного українця, який займався будівництвом доріг. Парубок прагнув познайомитися з жінкою до 40 років для створення сім’ї. Основні вимоги до потенційної дами серця – посаг від 10 тис. злотих і "щоб була відважна, не лякалася можливого виїзду за кордон для покращення спільної долі". Зацікавленим паням пропонувалося надсилати листи на адресу редакції під шифром "Користь".
Ще один 24-річний український кавалер, інтелігентний і культурний, на посаді з зарплатою 120 злотих у місяць прагнув познайомитися з гарною українкою середнього зросту, хазяйновитою і з посагом від 15 тис. злотих. Серйозні пропозиції від кандидаток приймалися під шифром "Незалежний".
Наступний шукач щастя – 25-річний українець, який служив у війську, мав за плечима 5 класів освіти й торгову школу. Цей кавалер був перспективним нареченим, бо мав 8 тис. власного капіталу, та ще й служив при колії. Колійова робота тоді вважалася престижною, адже добре оплачувалась і давала право на різноманітні пільги. Вимоги до потенційної супутниці життя він висував досить скромні – вік до 28 років, веселий і лагідний характер, посаг від 10 тис. злотих. Національність та релігійна приналежність дами великого значення не мали.
Газета не розділяла чоловічі й жіночі оголошення на окремі рубрики, а друкувала всі підряд, що трохи ускладнювало пошуки. Як це було типово для тих часів, шлюбні оголошення чимось нагадували бізнес-пропозиції. В чоловічих оголошеннях обов’язково вказувався розмір капіталу, наявного у нареченого, чи розмір його зарплати, а у жіночих – інформація про посаг.
Крім шлюбних оголошень, газета друкувала й іншу цікаву інформацію, яка мала допомогти читачам знайти своє особисте щастя. Так, у 1928 р. часопис надрукував статтю "Як завоювати жінку". Її автор зазначав, що "жінки часто вдають байдужість і навіть антипатію, але справжній знавець легко відрізнить удавану байдужість від справжньої. Варто лиш вийти на вулицю – мало знайдеться жіночих облич, з яких ви не зможете відгадати настрій їхніх власниць. Тим часом як обличчя чоловіка часто залишається нерозкритою таємницею. Завоювати жінку легко, якщо вам вдалося пізнати і зрозуміти її душу. Але пам’ятайте: у товаристві жінки, якій ви прагнете сподобатися, ви не повинні втрачати впевненості в собі. Бо ваша відвага – це саме те, що відрізняє вас від неї. Якщо своєю поведінкою ви нагадуєте "скромну мадонну", вам ніколи не стати жіночим ідеалом".
Газета також коротко подавала найважливіші міські новини. Так, у липні 1931 р. вона повідомила про трагічне завершення гімназійної екскурсії на природу поблизу від Галича. Один з учнів 5 класу другої станиславівської гімназії заплив надто далеко і втопився в Дністрі. В 1937 р. часопис повідомляв, що на вул. Коллонтая (тепер вул. Дністровська) замало ліхтарів, тому ввечері там завжди темно, а через поганий тротуар легко впасти і зламати ногу.
Часопис намагався застерегти своїх читачів від різноманітних шлюбних аферистів. У 1937 р. він повідомив про Дмитра Дмитрука з села Братківців, який називався вдівцем, закохував у себе дівчат і обіцяв на них одружитися. Потім аферист виманював у них гроші й зникав безслідно. Газета повідомляє, що таким чином він видурив у якоїсь довірливої панянки 10 злотих. Проте ошуканцю не пощастило. Його випадково зустріли у Станиславові його ж свати з Ямниці й здали до поліційного відділку.
Повідомлялося також про молодого станиславівського єврея, який щороку виїжджав на популярні гірські курорти і знайомився там з уже немолодими, але багатими жінками і складав їм компанію – звісно, не задарма. Ходили чутки, що після таких вояжів винахідливий молодик міг не працювати цілий рік.
Олена БУЧИК |
