Четвер, 30.05.2024, 18:10:41

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2018 » Грудень » 18 » Станиславівські оголошення: модне хутро старого міста
20:30:32
Станиславівські оголошення: модне хутро старого міста

Сьогоднішні модниці ставляться до хутра по-різному: хтось носить, а для когось це символ жорстокого поводження з тваринами. Сто років тому в Станиславові рідко хто замилювався над таким питанням: епоха якісного штучного хутра ще не настала, а зими часто бували суворими.

Шуби початку ХХ ст. були дуже об’ємними й довгими, їх носили всі – жінки, чоловіки, діти. Такий верхній одяг рідко виглядав елегантно й виконував суто практичну функцію – захист від холоду. Більш вередливими були модниці з вищих кіл суспільства – вони вважали, що сіре хутро псує колір обличчя, а біле пасує лише молодим дівчатам.

В Станиславові найбільш відомою і найкращою була крамниця хутра родини Ґраубардтів, яка знаходилась у пасажі Гартенберґів. За роки існування крамниці її очолювали різні представники цієї династії. Ціна хутряної шубки тут сягала 400-500 корон. В закладі Ґраубардтів пропонували й так звані хутряні гарнітури, наприклад, "шапка-комір" чи "комір-муфта". Муфтою на початку ХХ ст. називався предмет одягу, що використовувався для зігрівання рук. Популярними були й капелюшки, обшиті хутром чи з хутряним декором. Як бачимо з реклами в газеті "Кур’єр станиславівський" від 18 серпня 1912 р., тодішній власник Нахман Ґраубардт не лише продавав хутряні вироби й сам виготовляв різноманітні речі з хутра, а й пропонував послуги з його зберігання у власному складі. Зокрема, майстер обіцяв надійний захист виробів від молі.

В 1908 р. у крамниці Ґраубардта сталася велика неприємність. Невідомий злочинець розбив вітрину і вкрав коштовне хутро білого вовка, що вартувало 130 корон. На щастя, поліція вислідила крадія – ним виявися відомий львівський злодюжка Теодор Сярчинський.

Взагалі, крадіжки хутра траплялися в місті часто. Так, у 1900 р. поліція затримала такого собі Василя Кашубу, який намагався продати на базарі пальто з хутра барана. Коли поліція запитала, звідки воно в нього, Кашуба стверджував, що "купив його в одного єврея", однак виявилося, що пальто було вкрадене в місцевого різника Купфермана.

Елегантну шубку чи пальто можна було придбати й у крамниці Гайльмана Кона по вул. Сапєжинській, 5 (тепер вул. Незалежності). Найпопулярнішими в станиславівських крамницях були речі з лисиці, білки, єнота, песця. Рідко хто міг собі дозволити хутро норки, шиншили, соболя чи бобра, яке вважалося особливо цінним. На думку тодішніх модниць, хутро бобра добре відтінювало колір шкіри й підкреслювало красу обличчя.

Незважаючи на те, що хутряні речі коштували дуже дорого, давня преса рясніє оголошеннями про загублені хутряні муфти, боа і навіть капелюшки. Як не дивно, втрачені речі досить часто поверталися до своїх господарів. Так, у грудні 1910 р. одна станиславівська пані поверталася потягом зі Львова й сіла на вокзалі у фіакр. Вона була змучена дорогою, тож випадково забула у фіакрі дорогу муфту з хутра лисиці. Яким же було її здивування, коли наступного дня водій фіакра завітав до неї додому і повернув їй муфту. Преса всіляко хвалила чесність водія і закликала інших поводитися так само.

Переважно у крамницях Станиславова продавали вироби, виготовлені у Тисмениці, яка здавна славилася своїми кушнірами. Ще у 1540 р. сюди з Кам’янця-Подільського прибули кілька вірменських родин, які займалися обробкою шкіри. Прибулі охоче ділилися виробничими секретами з місцевими жителями, і згодом серед кушнірів з’явилося багато українських майстрів. Бізнес виявився настільки прибутковим, що у XVIII ст. у Тисмениці працювали цілих три цехи, які займалися обробкою шкіри та хутра.

У 1880-х роках місцеві кушніри отримали велике замовлення на поставку кожухів для Станиславівської дирекції залізниць. Якість роботи настільки вразила залізничників, що замовлення посипалися з усіх куточків імперії. Кустарні майстерні не справлялися з величезними обсягами, тому в 1891 р. в Тисмениці створюють хутрову фабрику – першу на території України. В 1908 р. тисменицькі майстри виготовили тисячу хутряних пальто на замовлення віденської Дирекції залізниць.

В міжвоєнний період шуби стали коротшими і вужчими, виробники більше уваги приділяли їхньому дизайну, декоративним елементам. В цей непростий період мало хто міг собі дозволити придбати шубу, тому великої популярності набувають пальта з хутряними комірами. Разом з тим серед багатої публіки в моду входить екзотичне хутро – леопарда і навіть мавпи. Лише на початку 90-х років хутро стало потроху втрачати свою популярність – деякі модельєри навіть уважали носіння шуб поганим тоном. В наші дні дилема "носити хутро чи ні" – то лише питання особистого вибору ну і, звісно, матеріальних можливостей.

Олена БУЧИК


Переглядів: 325 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024