Бути громадським активістом сьогодні модно. Але далеко не кожна ініціатива стає початком чогось потрібного і корисного. На жаль, сто років тому громадські ініціативи теж нерідко тонули в порожніх балачках.
В Станиславові початку ХХ ст. було досить багато різних товариств і об’єднань. Об’єднувалися любителі природи, музики, ті, хто прагнув вирішити ту чи іншу міську проблему, прихильники різних політичних діячів.
Ось що повідомляє про збори таких товариств дописувач газети "Кур’єр станиславівський": "Отримую повідомлення, що збори учасників відбудуться в такий-то час. Приходжу і марную щонайменше годину, бо треба чекати, поки всі зберуться. Коли ж нарешті починається обговорення, воно триває кілька годин. З цієї виснажливої балаканини, як правило, мало користі. Дискусія над якоюсь однією темою триває годинами, люди сперечаються за дрібниці, на які взагалі не варто звертати увагу. На таких зібраннях рідко буває головуючий, який міг би скерувати дискусію в предметний бік і запобігти переливанню з пустого в порожнє. Присутні змушені вислуховувати осіб, які мало тямлять у предметі обговорення, а лише волають: "Прошу слова!". Через це я більше не беру участі в таких зборах і не вступаю в жодні товариства".
Щоправда, були у місті й товариства, які приносили реальну користь. В 1903 р. у Львові було засноване Товариство захисту законних прав платників податків, і одразу ж запрацювала його філія в Станиславові.
Як бачимо з оголошення в газеті "Кур’єр станиславівський" від 21 серпня 1904 р., вступити до Товариства міг кожен платник податків, сплативши одну корону вступного внеску і далі по дві корони щороку. Метою діяльності Товариства було представлення інтересів платників податків у різних офіційних інституціях, надання юридичних консультацій та допомога в заповненні різної податкової документації. Такі послуги Товариство надавало лише своїм членам, причому за дуже низьку оплату. Його офіс працював по вул. Газовій, 65 (тепер вул. Дністровська), а згодом відкрився по вул. Заболотівській, 30 (тепер вул. Василіянок). Як повідомляє преса, у Львові це товариство налічувало 1210 членів, у Станиславові – 591. Станиславівська філія Товариства домоглася позитивного результату в розгляді 912 справ, що стосувалися порушень прав платників податків. Навіть у Львові ця цифра була значно меншою – там було успішно завершено тільки 420 справ.
В 1878 р. в Станиславові запрацювала філія львівського Політехнічного товариства. Його основною метою було поширення серед населення технічних, природничих та промислових знань. В різні роки станиславівську філію очолювали найвідоміші інженери міста – Кароль Шукевич, Ґустав Ґейєр, Володимир Крупка, Александер Адельман. Товариство влаштовувало пізнавальні лекції, зустрічі, організовувало в середньому по п’ять екскурсій у рік до різних промислових об’єктів, музеїв чи інших місць, які допомогли б охочим збагатити свої знання.
Дуже ініціативними – інколи аж занадто! – були політичні активісти. Перед парламентськими виборами 1900 р. у Тисмениці проводилася досить оригінальна агітація за польського кандидата, старшого залізничного інженера Павла Ствертню. Два агітатори, пани Рубчак і Грабовський, дали доручення місцевому купцю, щоб він пригощав ковбасою, пивом і горілкою всіх виборців, які голосували за їхнього кандидата. За кілька годин виборці спорожнили всі запаси купця, випивши кільканадцять бочок пива й силу-силенну горілки. За "передвиборчий бенкет" бідолашному купцю так і не заплатили, тож йому довелося вимагати свої гроші через суд. Як запевняла преса, сам пан Ствертня про цю передвиборчу "агітацію" нічого не знав і такого доручення не давав.
Селяни з міських околиць нерідко мстилися своїм сусідам, які не голосували за кандидата, якого вони підтримували. Жителі Ямниці, Павлівки, Підпечар та інших сіл підпалювали збіжжя, вночі ламали господарські споруди, навіть нападали на своїх політичних опонентів і били їх, хоч вони ще донедавна були для них добрими односельчанами. Одним словом, тодішні політичні "активісти" провадили таку активність, що краще б її не було.
Олена БУЧИК |
