Ревнощі займають помітне місце у кримінальній хроніці: вони нерідко стають причиною страшних злочинів. В художній літературі їх навіть називають "чудовиськом з зеленими очима". Сто років тому у Станиславові ревнощі призводили до трагедій.
Жахливий випадок стався у квітні 1903 року. Юлія Шклянна, жителька села Вікторів під Станиславовом, підозрювалася у вбивстві новонародженої дитини свого коханця, Матвія Мельничука. Цю дитину йому народила суперниця Юлії – Анна Сас, із якою Мельничук теж підтримував любовні стосунки. Спочатку обманута коханка побила Анну, а потім, як підозрювали, пробралася у хату Мельничука і вбила дитину ударом по голові.
Згідно з актом оскарження, Юлія Шклянна була дружиною теслі, мала від нього трьох дітей і було їй – не мало, не багато – 50 років. Однак жінка постійно зраджувала чоловікові, шукала собі коханців і дуже їх ревнувала, незважаючи на те, що сама була одруженою. Суд Шклянну виправдав, узявши до уваги недостатність доказів, що вона вбила дитину. Але це не ослабило загальну впевненість, що саме вона була винуватицею трагедії.
В лютому 1910 року у Станиславові по вул. Липовій (тепер вул. Шевченка) скоїла самогубство 18-річна служниця Францішка Шадковська. Як повідомляє газета "Кур’єр станиславівський" від 13 лютого 1910 року, Шадковська вчинила замах на своє життя у незвичний спосіб, а саме… наїлася сірників. Тоді сірники виготовляли з фосфору, який при вживанні всередину викликав отруєння. У важкому стані служницю відвезли до лікарні, де надали допомогу, зокрема промили шлунок. Незважаючи на всі зусилля лікарів, через чотири дні вона померла. Шадковська зважилася на самогубство, бо дуже страждала від ревнощів до свого коханця.
18 травня 1934 року в цукерні Кровіцького у кам’яниці Хованців (вул. Незалежності, 4) сталася справжня любовна драма. 24-річний кондитер Ярослав Жеребецький, що працював у цукерні, закохався у колегу – Софію Загайкевичову. Вона була значно старшою за нього, мала чоловіка і двох дітей. Незважаючи на це, між ними закрутився роман. Проте цукерник прагнув, щоб кохана повністю належала йому – розлучилася з чоловіком і переїхала до нього. В плани жінки це, очевидно, не входило. Між закоханими точилися запеклі сварки, одна з яких закінчилася трагічно. Жеребецький вихопив револьвер і зопалу стрельнув з нього три рази у коханку, а потім двічі в себе. Працівники й відвідувачі цукерні, почувши постріли, страшенно перелякалися. Невдовзі учасників драми забрала "швидка". На щастя, поранення виявилися не важкими, але на Жеребецького ще чекав суд, який присудив його до трьох років ув’язнення.
В березні 1935 р. місто сколихнув гучний процес про вбивство через ревнощі. Жертвою стала чеська громадянка Ґізела Рітчель, яка працювала торговим представником автомобільної фірми й часто бувала в Станиславові у справах. Зупинялася дівчина зазвичай у своєї сестри Юзефи Кантель, яка мешкала на Гірці. В 1928 р. Рітчель приїхала з Праги й тимчасово оселилася у сестри, бо та виїжджала до Татарова і просила доглянути за будинком у її відсутність. Ще тоді Рітчель познайомилася з молодим чоловіком на ім’я Петро Дзиґа. Вони зразу сподобалися одне одному й почали зустрічатися. Коли сестра повернулася додому, Ґізела представила їй Дзиґу як свого нареченого. Молода пара оселилася разом і певний час жила у найкращій згоді, але пізніше між ними почали вибухати сварки. Дівчина скаржилася сестрі та її чоловікові, що наречений поводився з нею дуже брутально, ображав її й навіть підіймав на неї руку. Через це одного прекрасного дня після чергової сварки Ґізела пригрозила нареченому, що піде від нього. Він аж скипів від люті й сказав, що якщо вона його залишить, він її вб’є.
В 1931 р. Ґізела виїхала до Чехії, де певний час працювала в кабаре. Ревнивий Петро Дзиґа поспішив за нею і постійно спостерігав за її поведінкою. Пізніше він усе ж виїхав назад до Польщі, а Ґізела час від часу посилала йому гроші. В 1934 р. вона приїхала до Станиславова на весілля своєї племінниці, й між нею та її нареченим знову спалахнув скандал. Терпець у чарівної чеської панянки ввірвався, й вона рішуче порвала з нареченим. Невдовзі вона познайомилася з іншим чоловіком – таким собі Іваном Матієвим.
Доброзичливці відразу ж донесли Петрові про нового залицяльника його екс-нареченої, і він почав робити спроби відновити з нею стосунки. В понеділок, 17 грудня 1935 р., близько п’ятої години вечора Ґізела вийшла на прогулянку до міста у товаристві Івана Матієва, своєї сестри й племінниці. По дорозі вони зустріли Дзиґу. Той, побачивши її з суперником, відразу ж спалахнув і розпочав з дівчиною різку розмову. Потім вихопив револьвер і вистрелив у неї. Постріл влучив Ґізелі у руку, вона скрикнула від болю і впала на землю. Петро підбіг до неї, вистрелив ще кілька разів і кинувся навтьоки. Важко поранену дівчину занесли до найближчої крамниці, де вона через кілька хвилин померла на руках у своєї сестри. Дзиґу того ж дня заарештували й відправили до тюрми. Його було засуджено до семи років позбавлення волі.
В червні того ж таки 1935 р. преса повідомила про ще одного "Отелло". Василь Синишин з села Надієва під Станиславовом вистрелив у свого односельчанина Гриця Лаврова, завдавши йому серйозного поранення. Як виявилося, Синишин дізнався, що Лавров кілька років був коханцем його дружини Марії, і вирішив йому помститися. Однак цей відчайдушний вчинок не допоміг ревнивцеві повернути кохання дружини, лише забезпечив йому місце у тюремній камері.
Олена БУЧИК |
