Незважаючи на перестороги пожежників, новорічні свята важко уявити без салютів, бенгальських вогнів і святкової ілюмінації. В давні часи світлові забави та декорації були не менш популярними. Салюти тоді називали ”штучними вогнями” і ще в 19 ст. вони були поширеною і улюбленою розвагою.
Особливо яскравою ілюмінацією Станиславів міг похвалитися 8 вересня 1839 р. В цей день місто засяяло вогнями, адже до Станиславова прибув високий гість – ерцгерцог Франц-Карл. Ось що повідомляє про цей візит преса: ”Ввечері тисячі вогнів ознаменували приїзд цього бажаного і дорогого гостя. Особливо гарно була освітлена міська ратуша і пам’ятник померлому цісарю. Гімназійна молодь зібралася під вікнами помешкання, де зупинився ерцгерцог, і заспівала державний гімн”. Наступного дня, 9 вересня, ерцгерцог покинув місто.
В 1862 р. відбулися урочистості з нагоди 200-річчя Станиславова і, звісно, не обійшлося без ілюмінації. Ратуша була яскраво освітлена й прикрашена святковими транспарантами.
Ефектні феєрверки осяли Станиславів у серпні 1900 р. Тоді в місті гучно відсвяткували 70-річчя цісаря Австро-Угорщини Франца-Йозефа І. Урочисті заходи розпочалися 17 серпня – у переддень цісарського ювілею. Майже з усіх вікон кам’яниць звисали транспаранти з зображеннями ювіляра, різнокольорові прапорці й стрічки, а центр міста аж сяяв від святкової ілюмінації. Крамниці неначе влаштували змагання, хто перевершить сусіда вишуканістю святкового оформлення і яскравістю вогнів. На Валах пускали світлові ракети і феєрверки, і це шоу зібрало величезний натовп людей, які почали розходитися лише близько півночі.
Все більшої популярності в місті набували бенгальські вогні. В Станиславові їх можна було придбати у відомій дроґерії Морица Бібринґа по вул. Сапєжинській (тепер вул. Незалежності).
Як бачимо з реклами в газеті ”Кур’єр станиславівський” від 8 червня 1902 р., тут пропонували салонні і польові бенгальські вогні, тобто ті, які можна було використовувати в приміщенні й на відкритому просторі. Упаковка бенгальських вогнів коштувала недешево – 12 корон. В асортименті були також світлові ракети й ліхтарики. Значна частина цієї продукції завозилася до Станиславова з Кракова, де працював Міхал Мондриковський (1854-1919) – один з найвідоміших піротехніків того часу. В його майстерні був широкий вибір усього необхідного для світлових забав – магнієві, стеаринові, смоляні вогні, які призначалися для пускання по воді чи літання у повітрі. Особливою гордістю майстра були летючі японські ліхтарики. Відомим піротехніком був і його батько Ян, який певний час працював у Львові й помер у 1894 р. Учень Мондриковського, піротехнік Рутковський, час від часу брав участь в організації світлових забав у різних містах Галичини.
Бенгальські вогні часто використовували під час балів і карнавалів. Так, у кінці ХІХ ст. в Станиславові ввійшли в моду ”підліткові бали”, призначені для юних танцюристів. ”Котильйон був головною принадою балу, – писала преса про такий захід у січні 1900 р. – Ця танцювальна гра відбувалася з різними аксесуарами – прапорцями, бенгальськими вогнями, бантами. Пан Сквірчинський настільки вдало її аранжував, що вдячні танцюристи в кінці вечора вдягли йому на голову лавровий вінок”.
В 1910 р. у Станиславові гучно відсвяткували 500-річчя Ґрюнвальдської битви. Учні реальної школи організували театралізовані вистави, що відновлювали тогочасні події, – похід хрестоносців, окремі епізоди самої битви. Це дійство виглядало ще цікавіше завдяки бенгальським вогням, які використовувалися для освітлення.
Бенгальські вогні, феєрверки і світлові ракети були популярним доповненням до забав і екскурсій на лоні природи. Так, у серпні 1906 р. мешканці міста побували на екскурсії в Яремчі, яка передбачала не лише вечірні феєрверки, а й освітлення мосту та водоспаду бенгальськими вогнями та ілюмінацію парку. Всі доходи від забави спрямовувалися на благодійні цілі.
Однак наші предки добре пам’ятали про небезпеку вогняних забав. В кінці ХІХ ст. по цілій Галичині розповідали прикру історію з феєрверками для австрійського ерцгерцога Вільгельма ІІ. В грудні 1888 р. він вирушив з офіційним візитом до Німеччини, де для нього готували урочистий прийом. Двох слуг послали за феєрверками і бенгальськими вогнями для вітання гостя. Але парубки по дорозі завернули до корчми підкріпитися й недбало звалили пакети з покупками у куток. На феєрверки випадково потрапила іскра з каміна, в результаті чого клієнтам корчми відкрилася правдива картина пекла, а сам заклад дощенту згорів.
Про обережне поводження з вогняними забавами варто пам’ятати й нашим сучасникам. Веселих свят!
Олена БУЧИК | 
