Понеділок, 20.05.2024, 02:39:16

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Березень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2019 » Березень » 17 » Тарас Франко. Оригінал, філософ і справжній чоловік
20:24:31
Тарас Франко. Оригінал, філософ і справжній чоловік

Слід зауважити, що Тарас Іванович був справжнім чоловіком, який любив свою родину, поважав дружину і завжди жив з нею «душа в душу». Атлет і спортсмен, все своє життя пропагував здоровий спосіб життя, ніколи не палив. Недарма Іван Франко називав його Тарасищем.

Тарас Франко — син Великого Каменяра Івана Франка. Народився в день 75-х роковин з дня народження Тараса Шевченка..

У експозиції музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках є двотомник «Тарас Франко. Вибране», у якому зібрано наукові та науково-популярні праці, художні твори, мемуарні та автобіографічні праці, епістолярну спадщину сина Івана Яковича Франка — Тараса. Дане видання побачило світ 2015 року. Упорядники — Євген Баран та Наталія Тихолоз.

Наталія Тихолоз — франкознавець, доцент Львівського національного університеті імені Івана Франка. Її чоловік Богдан Тихолоз — літературознавець, франкознавець, директор Музею Івана Франка у Львові.

23 травня 2016 року Наталія та Богдан Тихолози побували в музеї-оселі родини Івана Франка в Підгірках. Авторка збірника «Тарас Франко. Вибране» подарувала двотомник разом зі своїм автографом.

Книга розкриває нам постать Тараса Франка в усій багатогранності, починаючи з цікавих моментів біографії. Навчався Тарас в Українській Академічній гімназії Львова разом зі старшим братом Андрієм. Андрій був з дитинства хворий на важку недугу — епілепсію, тому до школи відправили хлопців разом. Тарас мав потурбувати про Андія в разі нападу хвороби в брата. Пізніше хлопці разом вступили до Львівського університету. Під час навчання в Тарас перекладав твори письменників із грецької та латині, писав вірші та видав збірничок поезій «Старе і нове вино». Для поглиблення знань упродовж року навчався у Віденському університеті.

Діти Івана Яковича Франка, в тому числі і Тарас, на літніх вакаціях часто бували в Підгірках. Ось цитата з «Родинних спогадів та досліджень» Оксани Франко:

«Тут вони освоювали ази селянської праці: косили, жали, возили збіжжя, ловили рибу, ходили в ліс за грибами та відпочивали. Тут вони збирали етнографічно-фольклористичні матеріали».

Особливо Підгірки припали до душі Тарасу. Навіть коли він разом з Андрієм відпочивав у Карпатах, Тарас все-таки заїжджав до Підгірок, хоча Андрій прямував до Львова».

З 17 квітня 1912 року Тарас Франко працює на педагогічній ниві, учителем руханки, латинської, грецької, української та німецької мов у середніх українських та польських школах Львова, Харкова, Ряшева і Станіславова. Загальний педагогічний стаж роботи Тараса Івановича — 33 роки.

Він виховав багато талановитої української молоді. Серед його станіславських учнів був Юрій Косач, племінник Лесі Українки, який пізніше емігрував до США, та не полишав зв’язків з своїм педагогом.

У 1914-1918 роках Тарас Франко перебував на військовій службі, в тому числі і в Легіоні Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА).

Саме Тарас Франко написав першу і велику наукову розвідку про твір свого батька «Лис Микита».

 

Тарас Франко і Підгірки

У 1939 році Тарас переїжджає до Станіславова, де працює викладачем у гімназії. Саме в цей період він сам, його дружина Катерина та діти Зіновія, Дарина та Роланд частенько бували в місці «родинної вотчини» — Підгірках. Про цей період є спогади дітей Тараса Івановича, які теж наводяться в згаданому збірнику, а також світлини з експозиції музею-оселі Франкової родини. Найбільше «Тарасові» полюбляли гостювати в домі Михайла Франка. Зі спогадів Оксани Франко: «Тарасова родина мала свою окрему кімнату, до якої можна було заходити і з кухні, і зі сторони саду». На відпочинку вони полюбляли купатися в Млинівці, але «на справжню купіль» бігли до Лімниці.

Ось уривок з наукової статті Оксани Омелянівни та Андрія Дмитровича Франків «Етнографічні та краєзнавчі матеріали в музеї Івана Франка в Калуші», що була опублікована у Науковому періодичному виданні «Народознавчі зошити» Інституту народознавства НАН України, № 3 за 2013 рік:

«…найбільше і найтісніше з Підгірками і Калушем пов’язані стосунки родини сина письменника Тараса (1889-1971 рр.). Саме Тарас, який на той час перебував в Підгірках, повідомив експреслистом Івана Франка про смерть і похорон Онуфрія. «Дорогий тату! — повідомляв він сумну звістку, — Помер стрийко Онофер нині рано 28.VIIІ, похорон у середу рано». Тарас та його сім’я проживали в Станіславові. Були важкі воєнні роки, тому село було тим пристанівком, де можна було вижити. У вільний час він малював краєвиди Підгірок, і ці картини зберігаються в Музеї. Його родину щиро приймали Антон, Омелян-Володимир, Анастасія, а найбільш привітно Михайло. В його хату, як до читальні, приходили люди, тут часто відбувались вечори з декламаціями віршів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Тут Тарасові діти — Роланд, Зеновія та Люба (Дарина) не тільки зростали, тут формувався їхній характер, національна свідомість».

Підгірчани згадують про приїзд Роланда Франка 21 вересня 2001 року — в рік відзначення 145-ї річниці з дня народження Івана Франка. Про цей візит докладно виклала на сторінках періодичних видань Лідія Іваницька. Роланд Тарасович дуже сподівався зустріти друзів дитинства, та був щиро здивований, що в одній з підгорецьких жіночок не зміг впізнати знайомої з юності дівчини. Про цей візит, як і про самого Тараса Франка, описала в своїх наукових працях професор Львівського національного університету імені Івана Франка Оксана Франко.

У експозиції музею-оселі Франкової родини в Підгірках є декілька чудових світлин Тараса Івановича, в тому числі — світлина «Тарас Франко серед калушан».

У автобіографії за 1945-й рік Тарас Іванович пише: «Малюю як аматор акварелями». В експозиції є понад 15 робіт авторства Тараса Івановича, зокрема, портрет батька, подарований Оксаною Омелянівною Франко на 25-річчя з часу створення музею в серпні 2017 року.

У Станіславові родина проживала до 1945 року. У цей період Тарас Іванович викладає класичну філософію у Львівському університеті і захищає кандидатську працю «Іван Франко і Борислав». У 1947-1949 роках працює на посаді директора Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.

Усе своє життя Тарас Іванович був спортсменом. Так, у домі Франка у Львові на традиційній зустрічі Франкової родини було продемонстровано спортивний інвентар Тараса та Петра Франків, який подарували музею внучки Петра Франка.

При читальні «Просвіти» в Підгірках руханку вів Василь Смольський. Смольські були найближчими сусідами Франків, тому в спогадах старих «пластунів» зафіксувалися миті, коли Тарас або ж Петро Франко судили футбольні матчі на стадіоні Підгірок, або ж проводили змагання з сітківки (теніс), лещатарства (лижі) тощо. Саме вони прививали підгорецькій молоді любов до здорового способу життя та спорту.

 

Заслання до Києва

У 1950-1963 роках Тарас Франко — співробітник інституту літератури АН УРСР. У Київ родину переселили силоміць. За словами співробітників музею-квартири Тараса Франка в Києві, сину Каменяра спеціально запропонували цю роботу для того, щоб тримати його на контролі. До родини Тараса Франка в цьому помешканні жив голова виконавчого комітету Київської міської ради Олексій Давидов.

Та цій квартирі судилося стати тим місцем, де зупинялися родичі, коли поверталися із заслання. Адже з восьми дітей Онуфрія Франка четверо разом із сім’ями було репресовано за участь у національно визвольній боротьбі. Оксана Франко ось так описує ті події:

«Вислані до Києва, Тарас і його родина не цурались Підгірок, періодично навідувалися в село, а головне, брали активну участь у реабілітації засланих до Сибіру родичів. У листі до нашого батька і діда (1958 р. ) Тарас писав, що порушив справу про повернення родини із заслання. Це був уже період «Хрущовської відлиги», але і тоді не кожен наважувався допомагати засланцям, побоюючись репресій. Повертаючись через Київ, репресовані заїжджали до «Тарасів» і отримували там моральну підтримку, ділились розповідями про жахливі умови життя у таборах та в засланні».

У цій квартирі мешкала уся родина Тараса Франка, а також її відвідувала донька Івана Яковича Анна Франко-Ключко. До 2015 року тут мешкала донька Тараса Франка Дарія-Любомира, якій вдалося зберегти сімейні рукописи та саму квартиру

Згадує Оксана Франко про своє перебування у Києві, і спілкування з родиною Тараса Франка:

«Стриянка Катерина (дружина Тараса Івановича) смачно готувала прості селянські страви, дуже полюбляла кукурудзяну кашу «кулешку». У Києві не було кукурудзяної крупи… з Підгірок надсилали їм кукурудзянку власного вирощування поштовими «посилками». Тарасові, звикнувши до такої здорової їжі, «банували» за нею в Києві».

Квартира Франків в Києві була не тільки «родинним оберегом», а місцем зібрання творчої та прогресивної інтелігенції. Оксана Омелянівна пригадує:

«До оселі Тараса в Києві часто навідувались письменники, гості з української діаспори: Іван Світличний, Іван Дзюба, Олесь Бердник».

Не дарма, як ділиться Оксана Франко, Іван Якович любив називати його «Тарасищем» за його міцне здоров’я і силу. Поряд із родинним деревом у першій кімнаті музею-оселі Франкової родини в Підгірках експонується портрет Тараса Франка, виконаний львівським художником Богданом Нидзе в 1966 році.

Слід зауважити, що Тарас Іванович був справжнім чоловіком, який любив свою родину, поважав дружину і завжди жив з нею «душа в душу». Атлет і спортсмен, все своє життя пропагував здоровий спосіб життя, ніколи не палив, а от дружина полюбляла «побавитись» таким переважно чоловічим захопленням. Тому, пригадує Оксана Франко, Тарас Іванович, повертаючись з відрядження, не забував привозити дружині разом з цукерками аксесувари для паління.

 

Робив компліменти з усмішкою

У 1962 році Тарас разом із донькою Любою востаннє були в Підгірках, а також в Нагуєвичах. Онука Захара ФранкаСтефа подарувала Тарасу вишивану сорочку.

Син Франка був великим оригіналом, філософом і справжнім чоловіком з великої літери. Пригадують:

«Полюбляв робити жінкам компліменти, причому з усмішкою спостерігав, як вони реагують на це. Тарас помічає у людській натурі щось особливе, якусь «визначальну» рису в характері або зовнішності, своєрідну «родзинку» і тоді висловлював свою нестандартну думку, сформовану завжди позитивно і делікатно».

Помер Тарас Іванович Франко у Києві 13 листопада 1971 року. Зразу після похорону почались переслідування його родини. Це пояснюється тим, що Тарасів дім у Києві став таким собі «острівком свободи», де можна було ковтнути свіжого повітря, говорити, писати та вести себе вільно. Оксана Франко пригадує:

«Поки жив Тарас, не чіпали родину… остерігались за його здоров’я». Та коли його не стало, дочки Зеновія та Люба-Дарина та члени їх родини перебували під постійним наглядом і тиском. Зеновія навіть була звільнена з роботи та заарештована».

Та перебувши перипетії, родина Тараса зберегла свою щиру, велику, українську душу.

Побувавши в квартирі-музеї в Києві на вулиці Володимирській, я мала нагоду пересвідчитись як майстерно та якісно працівники музею збирають та досліджують матеріали про Франкову родину в світі. По різних куточках земної кулі порозкидала доля нащадків роду Франкового. Зокрема, мою увагу привернули світлини про родину дочки Каменяра — Анни Франко-Ключко, яка свого часу емігрувала до Канади.

Інтер’єр кімнат музею має такий вигляд, як за життя Тараса Франка, адже його відновлено за старими світлинами. Приємно було побачити старовинний рояль, адже в музеї-оселі Франкової родини є подібний інструмент 1845 року випуску (слід зауважити, що київський — старший. — Авт.). Франки любили і цінували музику, особливо класику, виконану на раритетному інструменті.

Також приємні враження справила на мене колекція «малярських» робіт Тараса Івановича. Вони такі ж філософські, як і їхній автор. Здавалося, що переглядаю не картини, а «думки» їхнього автора, серед яких спостерігається пошук сенсу життя, пояснення історичних перипетій, кохання, та неймовірна краса пригоди. Особливо, нашої гірської місцевості, адже в київській колекції є і Підгірки, і Підлюте, йі інші мальовничі місцини нашої Галичини. На картині, яка так і називалася «На відпочинку у Підлютому», зображено галичан 30-их років. У черзі до ваги стоять священик, панок та поважна дама. З цієї невеличкої роботи видно, що на той час у Підлютому був курорт. За картинами Тараса Франка можна «читати» історію.

Аматорський живопис Тараса Франка налічує близько 370 робіт, створених протягом 1931-1968 років

Тому дуже приємно, що в музеї-оселі Франкової родини в Підгірках є понад 15 робіт сина Каменяра. Слід зауважити, що доля Тараса, як і всієї численної родини Франкової, спростовує вираз «На дітях геніїв природа відпочиває». Іван Франко подарував людям вогонь своєї щирої душі, свого полум’яного серця. Іскри цього вогню несуть у собі його нащадки. Доля Тараса Франка — пряме підтвердження цього.

Наталія МЕЛЬНИК, науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка


Переглядів: 319 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024