В Івано-Франківську відкрили барельєф Ярославу Заборовському – українському вченому, досліднику історії античності та християнської Церкви, педагогу, просвітнику та суспільному діячу.

Освятили анотаційну дошку священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, повідомляє сайт Архієпархії.

Народився вчений 8 серпня 1939 року. У 1956 р. вступив на історичний факультет Львівського університету. З 1967 року перейшов на викладацьку роботу до м. Івано-Франківська, де понад 30 років (1967-1998) плідно працював в педагогічному інституті ім. Василя Стефаника. Виконував обовʼязки заступника декана історичного факультету, завідувача кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків, працював на посадах доцента, професора кафедри загальної історії. Вирізнявся принциповістю і вимогливістю до себе, своїх співробітників і студентів.

В час виходу Греко-Католицької Церкви із підпілля у 1989 р. активно сприяв її легалізації, мав кількаразові аудієнції з папою Іоаном Павлом II у Римі. Став одним із засновників Івано-Франківської семінарії УГКЦ, а впродовж 1990-1991-х років був першим її проректором із наукової роботи.

Виховав десятки поколінь учителів історії та адміністраторів. Його блискучі лекції завоювали йому повагу студентів і титул «Легенди історичного факультету». Впродовж 1961-1992 рр. був лектором-міжнародником обласного товариства «Знання», сприяв відродженню товариства «Просвіта» в Івано-Франківську.

Ярослав Заборовський поєднував організацію навчального процесу, підготовку лекцій з історії Церкви з роботою, спрямованою на реабілітацію греко-католицького духовенства, переслідуваного радянським режимом. Так, на основі матеріалів допитів, які зберігалися в архівах КДБ та МВС, Ярослав Заборовський встановив біографії близько 650 греко-католицьких священників. Стараннями Ярослава Заборовського було реабілітовано єпископів УГКЦ – Григорія Хомишина, Симеона Лукача, Івана Слезюка, Івана Лятишевського та Авксентія Бойчука.

Спектр наукової і громадської діяльності Ярослава Заборовського був дуже широким. Він досліджував період Голодоморів в Україні 1921-1947 років; займався питанням реабілітації Катерини Зарицької, членкині проводу ОУН-УПА, засновниці Товариства Червоного Хреста в Галичині; зібрав базу документів для реабілітації колишніх вояків дивізії «Галичина»; намагався розв’язати проблеми безпритульних дітей в сучасній Україні.

У 2000 році Я. Заборовський перейшов на постійну роботу в Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, з яким його повʼязували десятки років співпраці. 2003 року Заборовським був опублікований збірник наукових праць «На стежинах історії», а 2017-го побачила світ завершальна праця дослідника – книга «Останні місяці земного життя Станиславівського єпископа Блаженного Григорія Хомишина». Окрім пʼяти монографій, Ярослав Юрійович Заборовський – автор близько 100 наукових, науково-популярних і навчально-методичних публікацій. Його професіоналізм, енциклопедичні знання, особлива харизма, скромність, чесність і принциповість викликали велику повагу у всіх, хто його знав. Ярослав Заборовський багато зробив для розвитку міста і залишив по собі добру памʼять.