За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.
Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назавжди лишився для них рідним, пише “Репортер“.
Зенон Вікторчик (1918-1997) – польський театральний актор і режисер, сатирик, журналіст. Народився 17 липня 1918 року у Станиславові в родині лікаря.
Спершу закінчив школу й кадетське училище, а відтак, як хотів батько, поступив на медичний факультет Варшавського університету. Але повчитися не встиг – почалася Друга світова війна.
Зенон Вікторчик брав участь у боях з німцями в 1939 році. Потім у Варшаві був членом підпільної організації. У 1944 році під час Варшавського повстання командував ротою як офіцер Армії Крайової. Нагороджений хрестом «Доблесті» та хрестом «Заслуги з мечами».
Після поразки повстання в якості військовополоненого перебував у трьох таборах – Ламбіновіце, Зандбостель і Любек. У Любеку в 1945 році разом з друзями навіть організував у таборі самодіяльний театр-ревю.
У 1946 році Зенон Вікторчик повернувся до Польщі та оселився в Катовіце. Спочатку був журналістом, писав театральні рецензії, а відтак отримав роботу в художній редакції на радіостанції. Через три роки Вікторчик переїхав до Варшави, вчився в університеті, отримав диплом з польської філології.
У 1950-1983 роках Зенон Вікторчик займав керівні посади на Польському радіо. З 1950 по 1968 керував редакцією «Гумору та Сатири», а з 1973 по 1983 – редакцією журналу «Розваги». Писав п’єси й сатиричні передачі. Велику популярність йому принесла авторська радіопередача з філології, яку Вікторчик започаткував у 1954.
Крім того, щонеділі, протягом 31 року, він був ведучим дуже популярної радіопостановки «Чай біля мікрофону», яку транслювали напряму із варшавських кав’ярень.
Також Вікторчик ініціював створення у столиці театру «Буффо», був його першим директором. Заснував і був головним конферансьє кабаре «Шпак», яке діяло у 1954-1963 роках під егідою Польського радіо у варшавському готелі «Брістоль». Як актор знявся у художньому фільмі «Ведмідь».
Вікторчик був членом двох польських асоціацій – письменників і художників театру, кіно, радіо і телебачення, головував у секції естради. Мав багато нагород і відзнак.
Помер Зенон Вікторчик 27 березня 1997 року у Варшаві. Похований на військовому кладовищі Повонзькі. | 
