Нещодавно Бурштин відвідав голова обласної ГО «Меморіал» Василь Тимків. А все тому, що в будівлі місцевого суду було виявлено в’язницю радянських часів, а також три військових цвинтарі Першої світової війни. З паном Василем і поспілкувався «Галицький кореспондент».

За словами дослідника, місто Бурштин колись був одним із адміністративних центрів радянської влади, де концентрувалися репресивні органи НКДБ і НКВС. Це пізніше вони об’єдналися в один жорстокий орган влади. Як і належалося вищому керівництву, енкаведисти займали лише найкращі приміщення. Для тюрми обрали будівлю колишнього повітового суду, побудовану за часів Австро-Угорської монархії. Вона складалася із двох приміщень – головного та допоміжного позаду. Власне, друге приміщення і зацікавило істориків. Тут є підземні каземати, де радянська влада утримувала в’язнів.

«Нерідко на стінах можна знайти записи, які полонені залишали після себе. За цими написами можна встановити факти з біографії людей, про долю яких маловідомо. Вони залишали ім’я і прізвище або просто ініціали, звідки родом. Часом залишали християнські й патріотичні символи, як-от хрест чи тризуб», – розповідає Василь Тимків.

До недавнього часу ніхто не досліджував підвальні приміщення у будівлі сучасного суду. А завданням ГО «Меморіал» та комунального підприємства «Пам’ять» якраз і є вивчити й зафіксувати сторінки нашого минулого, а з часом надати меморіального статусу таким будівлям. Адже тут, за словами Василя Тимківа, перетерпіли страшні катування й муки якщо не тисячі то сотні безневинних осіб – жертви радянського терору. Також до цих тюрем привозили й тіла воїнів УПА для впізнання чи залякування місцевих.

Наразі, як зазначає дослідник, першочерговим завданням є добратися до підвальних приміщень, адже там замурований прохід. Саме так зачищали свої криваві сліди енкаведисти. «Хочемо, якщо вдасться, навіть створити для школярів і усіх охочих музей, адже свою історію потрібно знати», – наголошує Василь Тимків.

Сліди військових цвинтарів

На основі вивчення метричних книг, які колись велися в кожному полку австро-угорської армії, Василь Тимків разом із однодумцями, зокрема з волонтером Іваном Зобківим, членом громадської організації «Меморіал», дійшли висновку, що в Бурштині є три військових цвинтарі, правда в дуже занедбаному стані.

За словами дослідників, Бурштин у період Першої світової війни як і багато прикарпатських містечок та сіл перебував на лінії фронтових зіткнень російської імперської армії та Австро-Угорщини. Саме тому тут така велика кількість загиблих солдатів. Метричні книги загиблих вояків є у вільному доступі цифрових бібліотек європейських країн, зокрема у військових архівах Чехії, Словаччини, Австрії – тих країн, які колись входили до складу Австро-Угорської імперії.  Є серед загиблих і чимало українців. «У Бурштині, де нині монастир св. Софії, був раніше один зі шпиталів, до речі не єдиний австрійської армії. Саме поблизу монастиря і виявили два військових цвинтарі, а третій на території місцевої автошколи. На жаль, радянська влада по-варварськи відносилася до подібних поховань, як по-варварськи поводиться  і сьогодні», – розповідає Василь Тимків.

 За словами пана Василя, майже в кожному селі Івано-Франківщини є австрійські поховання, а подекуди й по кілька цвинтарів. Невпізнані поховання на сьогодні є особливо на гірських територіях.

Щодо військових цвинтарів у Бурштині, то наразі відомі прізвища 70 загиблих воїнів, хоча цифра, зазначає Василь Тимків, набагато більша. «Хочемо поставити символічний хрест й інформаційні таблиці, щоб люди знали про ці поховання. Велике прохання до читачів: якщо хтось має якісь свідчення чи фото зниклих безвісти родичів чи інформацію про вояків УПА, телефонуйте, будь ласка, за номерами – 0975621861 (Василь Тимків); 0979992848 (Іван Зобків)», – підсумовує дослідник.

         Юлія МАРЦІНІВ