У наш неспокійний час людям як ніколи потрібна близькість до святинь, які несуть нам заспокоєння і вселяють надію на краще майбутнє. Унікальні ікони дарують свою потужну енергетику і навіть зцілюють хвороби. Крім того, їхня художня цінність незаперечна, тож вони будуть цікаві й любителям сакрального мистецтва. Спробуймо дізнатися більше про найвідоміші ікони Івано-Франківська і ближніх місцевостей.
Іконостас у катедрі
Почнімо з найвідомішого храму Івано-Франківська – Архікатедрального собору Воскресіння Христового на майдані Шептицького. Іконостас храму вважається одним із найкращих серед українських церков XX століття і характерний для святинь українсько-візантійського обряду. Цей шедевр сакрального мистецтва національного значення створений у 1901 році. Над ним працювали відомі художники – Юліан Макаревич, Антон Манастирський та Модест Сосенко. Живопис і різьба виконані в стилі класицизму з елементами ренесансу, бароко й сецесії.
Іконостас має п’ять ярусів. Найнижчий ярус відведений під декоративні композиції, виконані Модестом Сосенком в дусі сецесії. Над ним іде основний ярус – ікони Спасителя, Богородиці, архангелів Михаїла і Гавриїла на дияконських дверях, храмові ікони Воскресіння Господнього і спасителя Миколи. Над царськими вратами висять ікони Спаса Нерукотворного і Таємної вечері. Вище розташований ярус дванадцяти святкових ікон: шість – Господа Ісуса Христа і шість – Богородиці.
Наступний ярус ікон представляє апостолів на повен зріст. Разом із іконою «Моління», на якій зображений Спаситель на троні, ці ікони творять головну горизонтальну вісь іконостасу. Останній і найвищий ярус – пророчий. Дванадцять пророків зображені на невеликих іконах у круглих рамах. Увінчують іконостас ікона Богородиці Знамення (Пресвята Марія з Христом і з піднятими в молитві руками) та Розп’яття. В цьому поєднанні Христа-Немовляти і Христа розп’ятого є глибокий символізм: ідея, що знаменує перемогу добра над злом, знищення гріха при розп’ятті і воскресінні.
Образ Матері Божої Ласкавої
Монастир Царя Христа розташований у південно-східному районі Івано-Франківська, який ще називають «Майзлі». В монастирській церкві, у бічному вівтарі, виставлена копія чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої. Оригінал цієї ікони – покровительки Станиславова – походить з кінця XVII – початку XVIII століття.
За народним переказом, ікону написав 70-річний побожний іконописець Даніель на замовлення секретаря вірменської управи Данінга. Останній зцілився від хвороби очей і перший побачив на іконі сльози. Вважаючи себе негідним такого чудесного скарбу, Данінг відніс цю ікону до костелу. В 1742 році комісія у складі духовних та світських осіб підтвердила незаперечний надприродний характер появи сліз на іконі. В 1937 році ікону Богородиці Ласкавої було урочисто короновано. В 1946 році, щоб уникнути її можливого знищення, вірмени вивезли копію ікони до Ґданська (Польща), де вона зберігається досі. Завдяки старанням отців-василіян з Івано-Франківська була виготовлена копія чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої. В 2010 році єпарх Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин та єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії Софрон Мудрий благословили та освятили цю копію ікони. Невдовзі після цього отці-василіяни Йосафат Фітель та Порфирій Шумило освятили її біля оригіналу Богородиці Ласкавої в Ґданську та в інших святинях Польщі.
Ікони в Музеї мистецтв Прикарпаття
Музей мистецтв Прикарпаття пропонує для перегляду унікальну колекцію ікон, що належать до різних стилів у галицькому іконописі. Тут можна побачити народні ікони з церкви села Космача Косівського району, яку місцеві жителі називали Довбушевою, зокрема храмову ікону «Параскева Великомучениця» XVIII століття. За легендою, кошти на іконостас пожертвував сам ватажок опришків Олекса Довбуш.
Звертає на себе увагу ікона «Христос – лоза виноградна», що походить із ХІХ століття. Христа зображено на жертовному престолі, вкритому багряним покривалом. З рани проростає виноградна лоза, оплітаючи голгофський хрест. Вичавлений до кубка сік символізує безкровну жертву Христову. Праворуч зображена колона для катувань. Це й не дивно, що іконописець зобразив саме її в цьому сюжеті. Колона спонукає вірних до роздумів над стражданнями, що їх переніс Спаситель.
Один із найдавніших експонатів – фрагмент вівтарного образу «Свята Маргарита» середини XV століття. Ця ікона належала до готичного вівтаря, що був створений, імовірно, в середовищі Краківської школи цехового малярства. Сюжет ікони походить із «Золотої легенди» – популярного середньовічного збірника розповідей про життя святих. Неодмінний атрибут святої – дракон, приборканий нею хресним знаменням. Біля правого обрізаного краю зберігся фрагмент постаті святої Доротеї – німб, частина одягу і плетений кошик із квітами. Аристократично вишуканий стиль твору, особливості техніки письма й декорування тла мотивом виноградних галузок дають підстави дослідникам відносити його до періоду розквіту краківського осередку сакрального мистецтва в середині XV століття.
Образ Матері Божої Більшівецької
Містечко Більшівці неподалік від Івано-Франківська – місце паломництва, знане далеко за межами України. В 2001 році тут відбудували давній кармелітський храм і монастир, а також відновили фрагменти оздоблення, що пережило руйнацію. Тоді ж були створені копії чудотворного образу, які не зовсім відповідали оригіналові, що перебував тут багато століть тому.
Легенда, пов’язана з образом Матері Божої Більшівецької, розповідає про одну з битв тодішнього володаря Більшівців Марціна Казановського, яка відбулася в 1621 році під час відбиття татарської навали. Гетьман Казановський на чолі свого війська чекав наближення татар на березі Дністра. Аж раптом пес, який стояв біля нього, побачив, що хвилями ріки пливе якийсь предмет. Казановський скомандував псові скочити у ріку, і він приніс гетьману згорнуте в рулон зображення Божої Матері. Гетьман дуже зрадів такій знахідці й наказав перед боєм відслужити перед образом службу Божу в своєму таборі. Після молитви татари, чиї сили значно переважали, зазнали нищівної поразки, а воїни Казановського понесли незначні втрати. Неначе якась невидима сила берегла їх. У вдячність за чудесне спасіння володар містечка переніс образ до новозбудованої каплиці в Більшівцях.
Інша легенда стверджує, що образ Матері Божої Більшівецької є копією Мадонни Лукаса Кранаха – відомого німецького художника епохи Відродження. Копія картини була написана учнем великого майстра, а потім передана храму.
Згодом майно з храму в Більшівцях перевезли до монастиря кармелітів у Кракові. Образ спочатку експонувався в ризниці храму. В 1966 році його віддали на консервацію, а потім образ «оселився» в ґданській кармелітській церкві Святої Катерини. Нинішня копія образа, яку урочисто інтронізували 14 липня 2019 року, з’явилася завдяки старанням архієпископа Мечислава Мокшицького. Львівський митрополит РКЦ бажав, аби образ був найточнішою копією оригіналу XVI століття. Після виготовлення копії відбувся «поцілунок образів», тобто копія ікони торкнулася оригіналу. Це відбулося в храмі святої Катерини у Ґданську.
Цариця Покуття
Недалеко від Івано-Франківська, на березі річки Ворони, розташоване село Погоня.
Перша згадка про монастир з церквою святого Онуфрія під цим селом датується 1634 роком, а в кінці XVII століття біля святого джерела явився людям з Погоні чудотворний образ Богородиці. Побачили його на липі. За легендою, перші дві спроби перенести ікону до церкви не вдалися – образ повертався на дерево. І лише втретє, коли ікону до храму внесли з молебнями й урочистостями, образ дозволив розташувати себе у церковних стінах.
Чудесно отриманий образ творив дива і для простих людей, і для сильних світу цього. Так, шляхтянка Софія Угорницька за вимолене в Богородиці одужання пожертвувала монастирю три тисячі злотих. Отримала благословення від образу і заможна каштелянка Яна Велигорська з Потоцьких. На знак вдячності вона збудувала в монастирі Успенську церкву. Ще три чудесні зцілення значних і заможних осіб того часу були задокументовані в середині XVIII століття. Невдовзі чудотворний образ було короновано на Царицю Покутського краю. З того часу зцілення, даровані чудотворною іконою в Погоні, не припинялася аж до того часу, коли галицькі землі ввійшли до складу радянської атеїстичної імперії.
Державні богоборці закрили монастир у 1946 році, Успенську церкву зруйнували. Оригінал ікони вважався втраченим ще до того, а копії чудотворної ікони монахи незадовго до свого арешту передали на збереження надійним людям. Лише через пів століття копії образа повернулися до відновленого монастиря в Погоні.
У 2001 році отцеві Никодимові Гуралюку, що відновлював чернечу обитель, було видіння. Богородиця відізвалася на його молитви і відкрила, що одна з тих ікон, які вважалися копіями, насправді є тим давнім святим образом, що двічі повертався з церкви під листяне шатро старої липи. Так свята цілюща сила повернулася на береги річки Ворони.
В Івано-Франківську також час від часу демонструють виставки ікон. Так, на початку цього року в Музеї мистецтв Прикарпаття презентували проєкт «Намолене небо». Митці в різних техніках і в різній релігійній тематиці оформили дощечки з ґонти, яку зняли зі старовинної церкви на Закарпатті. Також зараз у Фортечній галереї «Бастіон» демонструється виставка ікон на склі Марії Сидорик, випускниці Львівської академії мистецтв. Тож мешканцям міста надається багато можливостей насолодитися чудовими зразками сакрального мистецтва.
Олена БУЧИК | 
