Садиба Рея – одна із сумнозвісних пам’яток на території Івано-Франківщини. Колись розкішний маєток, уже багато років він стоїть пусткою, розбитий всередині й понищений зовні. Досі влада області розводила руками – мовляв, пам’ятка перебуває у приватних руках.

Втім, зараз обласна прокуратура взялася повертати палац у власність громади, пише Репортер.

З приватної власності в комунальну

Як пояснюють в Івано-Франківській обласній прокуратурі, судові справи щодо цього об’єкта культури ведуться уже близько п’яти років.

Минулого разу, коли ми звертались до суду, там були зовсім інші вимоги, – каже начальник відділу представництва інтересів держави у суді обласної прокуратури Віталій Данилишин. – Тоді позов був у тому, щоб «вжити заходів щодо забезпечення захисту об’єкта культурної спадщини від загрози знищення і руйнування». Коли цей позов був задоволений, держава, за визначеним законом механізмом, отримала право втрутитися у ситуацію з пам’яткою, а потім – виставити власнику рахунок за проведені роботи. Втім, з початку повномасштабної війни, з’явилися проблеми з фінансуванням, а публікації про те, що пам’ятка і далі руйнується, продовжилися. Іншого виходу ніж звернутися уже з новим позовом, ми не бачили.

Новий позов полягає у вимозі усунути перешкоди Івано-Франківській обласній раді у володінні та користуванні пам’яткою. Іншими словами – суд закликають передати споруду із приватної власності у власність обласної ради.

Судове засідання призначили на п’ятницю, 7 березня, у Рогатинському районному суді. Позивачі – міністерство культури і стратегічних комунікацій України, Івано-Франківська обласна рада. Відповідач – власниця пам’ятки Вікторія Вергеліс. Як кажуть у прокуратурі, її повідомляли про засідання на всі відомі адреси – і звідусіль листи повернулися назад за неотриманням.

В Україні вже був прецедент

Наприкінці 2024 року завершився судовий процес щодо садиби Терещенків у Києві. Тоді суд ухвалив передати пам’ятку місту. Раніше на практиці цей механізм не використовували.

Саме Верховний суд у кінці 2024 року сформулював правову думку, що в такому випадку можуть позбавляти права приватної власності й передавати в державну, якщо були певні порушення. Тоді суд став на бік держави і прокурора зокрема, – каже заступниця начальника відділу представництва інтересів держави у суді обласної прокуратури Мар’яна Хомин. – Наявність рішення Верховного суду дозволяє керуватися ним у наступних справах.

Минулого року Івано-Франківська обласна прокуратура вела позови в 11 справах, що стосуються культурної спадщини. Цього року – у чотирьох: садиба Рея, колишній кінотеатр «Трембіта» у франківському міському парку, адмінбудинок і виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу в Заболотові. У випадку із Заболотовом йдеться про те, щоб зобов’язати приватного власника укласти охоронний договір на пам’ятки.

Ми зорієнтовані на захист культурної спадщини. Але втручатися можемо лише за певних умов, – каже Віталій Данилишин. – Щоб ми звернулися з позовом до суду, має бути проведена відповідна процедура. Це випадки, коли інтереси держави – порушені, відповідний суб’єкт їх захищає неналежним чином або не захищає взагалі.

Зокрема, минулого року, за сприяння обласної прокуратури, суд виніс рішення щодо замку і Домініканського костелу в селі Чернелиця. Він зобов’язав Чернелицьку селищну раду укласти охоронний договір на ці об’єкти.

Важливо відновити інтер’єри

Як розповіли Репортеру в управлінні культури Рогатинської міської ради, громада поки фінансово не готова взятися за реставрацію пам’ятки. Натомість як повідомив начальник відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА Андрій Давидюк, область готова відновлювати садибу.

Було б дуже добре, якби пам’ятку повернули на баланс області. Тоді будуть виділяти кошти з бюджету обласної ради. У нас є комунальне підприємство, яке реставрує пам’ятки, тому, думаю, пам’ятка буде відреставрована. Або, можливо, знайдеться людина, яка б погодилася взяти її в користування, – каже Андрій Давидюк. – Але ще рано про щось говорити, поки немає рішення суду.

Архітектор, колишній очільник управління архітектури Івано-Франківська Ігор Панчишин каже: садиба Рея – це свого роду палацовий комплекс, тому відновлювати треба не лише будівлю ззовні.

За повним образом там би мав бути і відповідно зроблений парк, і центральна споруда, брама, вежа. За роки там помінялося багато власників, тому, може, щось і неможливо повернути, – каже Ігор Панчишин. – У першу чергу треба відреставрувати головну споруду, виконану у класичному стилі романтизму ХІХ століття. Загалом, зовні будинок залишився, але втрачені деталі, які грають важливу роль. А інтер’єри він, на жаль, втратив. Тому варто підняти матеріали, старі фотографії, і їх повернути, бо вони є дуже важливими.

За словами архітектора, під час реставрації варто визначити важливість пам’ятки у суспільному контексті. Й розглядати садибу не як окремий об’єкт, а як частину історії регіону.

Треба уваги на різних рівнях: фахівців, спонсорів, донорів, а не просто віддати споруду на самовідкуп громаді, – говорить Ігор Панчишин. – Цей палац розташований на роздоріжжі великих шляхів на Рогатинщині. Це місце дуже насичене історією. Наприклад, у Львівській області є Підгорецький замок, який всередині був знищений ще більше – картини, інтер’єр. Але його потрохи відновили, бо був патронат і обласний, і державний.

Щодо грошей,  їх на реставрацію треба дуже багато. І кошторис, визначений на початку робіт, буде рости.

Велику частку займають наукові дослідження, археологія. Це нематеріальна частина, результат якої слабо видно, але на неї треба витратити кошти, – говорить Панчишин. – Далі – консервація, протиаварійні роботи. Краще фінансувати все це послідовно, а не одразу виділити кошти і освоїти. Головне, щоб над цим працювала команда фахівців – як науковці й проєктанти, так і виконавці.

Лікарня, свинарник, гуртожиток

Садиба Рея – палацовий комплекс кінця ХІХ століття належав графському роду Реїв, нащадкам Потоцьких. Він був споруджений у стилі класицизму Юзефом Яблуновським наприкінці XVIII століття. А вже 1882 році садибу перебудували за проєктом знаного львівського архітектора Юліана Захаревича на замовлення нового власника –  Станіслава Рея.

Колись біля основної будівлі височіла вежа, а фасад був оздоблений ліпниною. В’їзна брама, що вела до садиби, вписувалася в композицію палацу, а оточував садибу парк з липами, модринами, дубами, магноліями.

Реї володіли палацом до 1939 року. У роки Другої світової війни тут по черзі дислокувалися радянські та німецькі війська. Саме тоді інтер’єр палацу понищили, а вміст розграбували. За радянських часів тут розташовувалися почергово колгоспний свинарник, психіатрична лікарня та гуртожиток для студентів.

За часів незалежності будівлю передали монастирю православної церкви, який відмовився від неї у 2005 році. Тоді садибу, за погодження міністерства культури, продали у приватну власність  Вікторії Вергеліс, заміжній за англійцем. Нові власники спочатку хотіли вкласти в нього гроші, а потім передумали. З власницею вели суди, які поки не привели до реставрації пам’ятки.

 Ольга Романська