За Австрії та Другої Речі Посполитої у Станиславові діяли аж два товариства з «зірковими» назвами – «Зоря» і «Ґвязда». Формально вони були створені для гуртування ремісників, але їхній вплив на розвиток і культурне життя міста важко переоцінити.
Для багатьох мешканців Станиславова вони стали справжньою дороговказною зорею, яка назавжди змінила їхнє життя, зробила його більш цікавим, наповненим і свідомим. Спробуймо більше дізнатися про діяльність цих товариств, пише Західний кур’єр.
Товариство «Зоря»: братерство і взаємодопомога
Товариство українських ремісників і промисловців «Зоря» було засноване у Львові, однак у планах його творців із самого початку було поширення діяльності товариства на інші міста. Про це свідчать практично всі статути «Зорі», де значна увага приділялася питанням утворення та функціонування філій.
Філії були доволі самостійними у своїй діяльності, і їхньому існуванню могли загрожувати хіба що ліквідація самого товариства або визнання діяльності осередку загрозливою для існування всієї організації. Чимало уваги закладанню та функціонуванню провінційних філій «Зорі» відводилося на зібраннях його центрального правління у Львові.
Про це свідчать протоколи засідань, які дійшли до нашого часу. З них ми дізнаємося, що українські ремісники та промисловці, які працювали в провінційних містечках і мали намір координувати свою діяльність, зверталися до львівської «Зорі» з проханням надати статутні документи для взірця у подальших організаційних заходах. Як свідчать протоколи зібрань, львівські «зоряни» охоче йшли назустріч таким проханням. Наприклад, на засіданні управи 30 листопада 1910 року було «прийнято до відома, що в Станиславові зав’язалася філія «Зорі» і порішено на її просьбу вислати 30 штук членських книжечок, 30 примірників статуту по половині ціни, тобто 6 корон».
Станиславівська філія «Зорі» була однією з найбільш активних. Її заснував у 1910 році відомий у місті лікар і активіст Володимир Янович. Під його керівництвом відбулися перші загальні збори осередку, на яких стати його учасниками зголосилося 17 чоловік.
Вони вибрали перше правління станиславівської «Зорі» у складі Михайла Кленовського (голова), Антіна Василька, Северина Снігуровича, Теодора Чернявського, Івана Полутранка, Юліана Баранюка, Михайла Снігуровича та Василя Лукасевича. Завданням товариства було гуртування українських ремісників, влаштовування для них товариських зустрічей та взаємодопомога. Важливим напрямком діяльності була турбота про ремісничу молодь, підшукування для неї місць для навчання та проживання.
Товариство провадило свою бібліотеку, видавало друкований орган «Фаховий вістник», який писав в основному на злободенні для ремісників теми та розміщав різну цікаву інформацію для самоосвіти. Так, у номері за листопад 1932 року читаємо досить розлогий допис про історію ремесла в Станиславові, замітку про ремісничі конференції і навіть невеликий фейлетон з ремісничого життя. Номер за 31 грудня того ж року великою мірою присвячений першій річниці смерті Володимира Яновича – засновника і першого голови товариства.
Подальшій діяльності товариства завадила Перша світова війна, після якої воно відновило свою роботу лише в 1925 році. Першим повоєнним головою став власник кушнірської майстерні Володимир Свістель. За часів його правління товариство розпочало тісну співпрацю з єпископом Григорієм Хомишиним, який зацікавився діяльністю «Зорі» і не раз її підтримував. Після кількох років головування В. Свістеля в 1930 році вибрано головою Северина Снігуровича – бляхаря, купця і відомого у місті громадського діяча.
У міжвоєнний період кількість національно свідомих українських купців і ремісників у Станиславові та його передмістях значно зросла, а крім того, спостерігався помітний наплив селянської молоді, яка прагнула оволодіти різними видами ремесла. Тому активісти «Зорі» вирішили заснувати для молоді бурсу, тобто гуртожиток, де молоді ремісники могли би проживати за невелику оплату. В 1932 році бурсу нарешті відкрили і, знову ж таки, з допомогою єпископа Хомишина. Він надав для бурси будинок на шість кімнат по вул. Панській (тепер вул. Романа Купчинського), який перед тим займали отці-редемптористи. В бурсі постійно проживали 35-40 хлопців.
В лютому 1934 року головою товариства обрали Степана Слюсарчука, власника друкарні в Станиславові. За його каденції товариство «Зоря» переїхало в інше приміщення. Раніше воно розміщалося в так званій «Українській хаті» на розі сучасних вулиць Незалежності та Шашкевича, але з розширенням діяльності виділеної для товариства невеликої кімнатки стало замало. Тоді «зоряни» знову звернулися до єпископа Хомишина з проханням надати їм три кімнати у кам’яниці «Варшава» (тепер готель «Nadiya Palace»), що якраз були вільними. Єпископ, який дуже добре ставився до «Зорі», надав товариству ці приміщення безкоштовно. Життя у товаристві після цього ще більше пожвавішало. Станиславівські «зоряни» навіть заснували свій духовий оркестр, який набув великої популярності в місті. Він брав участь у всіх національних святах у Станиславові та його околицях.
В 1937 році головою товариства знову став Северин Снігурович і головував аж до 1939 року. З приходом більшовиків товариство спіткала така ж доля, як і всі українські товариства в Галичині, – його ліквідували. Але наполеглива освітня і громадська робота з ремісничою молоддю не пропала марно. Ще за кілька років перед Другою світовою війною вона почала давати свої плоди – молоді ремісники відкривали власні майстерні і активно долучалися до громадського та національного руху.
Станом на 1939 рік у Галичині діяло близько тридцяти філій товариства «Зоря», які об’єднували понад 1500 осіб. В цих осередках, що нерідко ставали першими українськими інституціями у провінції, активісти розгорнули дуже різнопланову діяльність. Своєю працею на користь галицького українства «зоряни» долучилися до значного зміцнення національного життя в містечках і селах Галичини.
Товариство «Ґвязда»: разом до кращого життя
Заснування товариства польських ремісників «Ґвязда» (від пол. «gwiazda» – зірка)
припадає на 1868 рік. Про це передусім свідчить автор низки статей «Про місцеві товариства», які були розміщені в газеті «Хроніка» за 1879 рік, а також звіт за 1890 рік, у якому чітко згадується про двадцять перший рік існування товариства. Статті цього автора, який назвався Корабом, є на сьогоднішній день єдиним доступним для нас джерелом інформації про початки «Ґвязди», тому ми дослівно процитуємо те, що там написано про «Ґвязду» через неповні десять років після її заснування:
«Коли старші члени громади тогочасного Станиславова збиралися у міщанському казино, заснованому в 1867-1868 роках, у когось із них виникла думка подбати й про молодших братчиків, щоб і вони належним чином проводили вільний від роботи час. Щоб вечорами і по святах вони не вешталися по шинках і подібних закладах та вже замолоду не марнували своїх фізичних і духовних сил, було засноване в 1868 році товариство «Ґвязда», яке об’єднувало навколо себе ремісничу молодь. Головою було обрано нині покійного Ярему, інспектора народних шкіл, справжнього друга молоді, який, неначе турботливий батько, дбав про освіту ремісників. Серце раділо, коли ми бачили, як молодь вечорами поспішає з майстерень до товариства, і, оточивши свого керівника, жадібно ловить кожне його слово і відгадує кожну його думку».
Заснування «Ґвязди» невдовзі здійснило дуже позитивний вплив на ремісничу молодь. Відкриття бібліотеки, читання, спектаклі та ігри у подальші часи цілковито заповнили життя «Ґвязди», залучили ремісничу молодь до кола нових зацікавлень, почали вчити її мислити інакше, ніж дотепер, і не давали повернутися до колишнього способу життя. У перші роки існування «Ґвязди» до неї належала молодь як з приватних, так і залізничних майстерень, де вже тоді громадилася велика кількість ремісничої молоді.
В 1897 році головою товариства стає інженер і відомий міщанський активіст Павло Ствертня. Вступ Ствертні на посаду голови товариства знаменує новий етап в історії організації і є повною мірою поворотним моментом. Завдяки блискучим розумовим здібностям і організаторським талантам нового голови «Ґвязда» за відносно короткий період стала в ряд найповажніших польських товариств у місті і успішно конкурувала з іншими суспільними організаціями, кількість яких тоді вже була дуже значною.
Одним з перших напрямків діяльності нового голови стало збільшення кількості учасників. І знову найбільшою хвилею, яка впливла до товариства, стали залізничники, в основному з майстерень. Крім того, завдяки особистим контактам голови «Ґвязда» отримує ще більшу підтримку серед інтелігенції, яка, щоправда, брала лише пасивну участь у роботі товариства. З сорока кількість учасників зросла до майже трьохсот, що, безперечно, було великим успіхом. Потім голова зайнявся упорядкуванням фінансових справ товариства. Передусім він навчав пересічного ремісника повазі до громадських коштів. Непорядки і недостачі в касі товариства, які так часто траплялися раніше, стають від того часу практично незнаним явищем у хроніці «Ґвязди».
Крім того, успішно розвивається інтелектуальна діяльність у «Ґвязді», започаткована групою академічної молоді. В ті часи виникає аматорський театральний гурток під керівництвом дружини пана Ствертні. І нарешті, турбота про підвищення рівня товариського життя стає найважливішим моментом у роботі нового правління під керівництвом Ствертні.
З плином років перед товариством поставали щоразу нові виклики і завдання. Тому в 1901 році «Ґвязда» передусім приймає рішення про купівлю чи будівництво власного будинку, яке, однак, було реалізоване лише у 1909 році. В наступних роках товариство починає дбати про матеріальне становище і додаткову освіту своїх учасників. Так, у 1905 році було започатковано фахові курси для майстрів і ремісників, а в 1909 році за ініціативи діячів «Ґвязди» будується реміснича бурса – перший вияв турботи товариства про створення умов для розвитку польського ремесла. І нарешті в 1910 році «Ґвязда» засновує бюро юридичних консультацій і трудового посередництва.
Товариство «Ґвязда» дуже часто змінювало своє розташування. Найдовше воно пропрацювало в одній з кімнат колишньої гауптвахти (тепер вул. Галицька, 7-А) , а в 1911 році переїхала до власного будинку по вул. Третього Мая 29 (тепер вул. Грушевського).
Війна, як і в цілому місті, на довгих чотири роки перервала всю суспільну роботу. Лише восени 1918 року «Ґвязда» ожила під керівництвом «взуттєвого магната» Володимира Домбровського, який згодом проявив ініціативу щодо злиття товариства з двома іншими міщанськими організаціями, а саме «Колом міщан» і «Товариством святого Юзефа». В 1920 році «Ґвязда» розмістилася в опустілому польському казино (тепер вул. Незалежності, 12) і знову відновила свою діяльність, але вже ненадовго. Справа злиття товариств стає все більш актуальною, і в березні 1921 року товариство «Ґвязда» під цією назвою остаточно перестає існувати і разом з двома згаданими вище товариствами об’єднується в одну польську міщанську організацію «Об’єднання польських міщан».
Олена БУЧИК |
