У кримінальному світі міжвоєнного Станиславова були персонажі, які спеціалізувалися на зборі інформації, необхідної для пограбування. Дехто використовував цінні дані особисто, інші передавали їх безпосереднім виконавцям злочину за певний відсоток від награбованого.

Одним з найвідоміших інформаторів був Зиґмунт Гірш, який вдало маскував свою злочинну діяльність роботою кравця. Він не лише повідомляв злодіям, що, де і як можна вкрасти, а й поселяв у себе грабіжників, які прибули з околиць до міста «на гастролі». Інший збирач інформації, Тадеуш Йоняк, був більш «егоїстичним» – користувався зібраними даними особисто і ні з ким ними не ділився. Для отримання інформації він використовував молодих служниць – знайомився з ними, заводив романи й під час побачень випитував, де їхні господарі ховають цінні речі й коли в їхньому будинку нікого не буває. Одна з цих наївних дівчат, Гелена Ясінська, «навела» його на свого господаря – гімназійного професора Ґольдблатта, інша, Анна Сенчук, допомогла пограбувати багатія Кароля Ґотфріда, в якого тоді працювала. Під час нальоту на Ґотфріда Йоняк забрав три великі зв’язки ключів, які згодом послужили речовим доказом. Коли злочинця «взяли», за свою балакучість мусили розплачуватись і служниці – їх теж було притягнуто до відповідальності й ув’язнено.
 

Підготувала Олена БУЧИК