У 1930-х роках у Станиславові, на Тисменицькому передмісті, мешкали два брати – Юзьо і Стась. Вони займалися дрібними крадіжками, як тепер кажуть, «розводом лохів». Схема була проста, але дієва. Один із братів, наприклад Юзьо, йшов ранком на вокзал. Там він шукав селянина, який привіз продавати на базар яйця (м’ясо, овочі, будь-що). Юзьо представлявся торговим агентом великого ресторану та пропонував купити харчі за ціною, що значно перевищувала базарну. Селянин, звісно, погоджувався й вони разом йшли до центру. Біля ресторану «Уніон» Юзьо просив почекати та кликав шеф-кухаря. На вулицю виходив солідний добродій у білому халаті. Це був переодягнений брат – Стась. Зазвичай брати дурили селян біля готелю «Уніон». Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького Оглянувши яйця, він наказував Юзеві нести їх на кухню, а селянина просив почекати п’ять хвилин – зараз йому винесуть гроші. У коридорі Стась знімав халат і чорним ходом ця парочка виходила на вулицю Собеського (Січових Стрільців). А бідолашний вуйко довго чекав на свої кровні, а потім безуспішно шукав отого мерзотника – шеф-кухаря. Іван Бондарев |
