Ви бачили Пінзеля? Унікальну можливість побачити скульптури цього загадкового майстра зблизька мають іванофранківці та гості краю. із 13 березня три ангели-путо, повернувшись із паризького Лувра, в буквальному сенсі слова виставлені на підлозі Музею мистецтв Прикарпаття. Приземлившись на білі подушечки, вони чекають, поки їх помістять в оновленій експозиції — при вході до центральної вівтарної частини костелу. Недавно Музей мистецтв Прикарпаття зробив переекспозицію, тому на старе своє місце ангели Пінзеля повернутися не можуть. Для них треба виготовити три тумби різної висоти, вони мали б бути в такому ж стилі, як і ті, які в новій експозиції Музею мистецтв Прикарпаття демонструють колекцію сакральних творів. Ціна однієї такої тумби, за попередніми підрахунками, сягає 10 тисяч гривень. Тому музей потребує меценатів. Власне, ми вже всі звикли, що на культуру завжди бракує коштів. Музей мистецтв Прикарпаття практикує різні способи заробляння грошей для порятунку своїх безцінних творів. Зорганізовує благодійні концерти, «ночі музеїв», привчаючи відвідувачів до традицій меценатства. Працівники музею благодійно віддають власні твори для лотерей. Тому немає сумніву, що Пінзелю також поталанить. А наразі маємо нагоду торкнутися і зазирнути в очі ангелам його рук. і хоча скульптури надто потерпіли за часів атеїзму — не у всіх є руки, втрачено хмаринки, на котрих вони «сиділи» у Городенківському костелі, — але сучасні стандарти реставраційної справи не дозволяють жодних втручань. І тому їх вважають неперевершеними в законсервованому стані. Цікаво, що навіть в демократичному у своїх правилах Луврі, розповідає директор Музею мистецтв Прикарпаття М. Дейнега, творів Пінзеля торкатися не було змоги, їх відгородили спеціальним бордюром. «А тут вони просто перед нами. Лежать і свою думу думають, — каже пан Михайло. — У кожного свій вираз обличчя, свій погляд. Французи, розглядаючи детально обличчя ангелів, казали: вони настільки цікаві, що такого в мистецтві ще не бачили. Коли придивитися зблизька, то голова ангела не є симетричною, але настільки майстер розумів перспективу, що коли ангел був на вівтарі висотою 16 метрів, якщо не більше, то, дивлячись знизу, цього не помічаєш. Бачимо геніальне розуміння того, як фігура змінюється у перспективі — це відкриття ХVI століття, і Пінзель про нього добре знав. Це високий рівень професійності, дуже добра освіта. У скульптурі Пінзель втілив таку надзвичайну об’ємно-просторову композицію, яка не була статичною, а настільки експресивною, що все двигтіло. Це нове мистецьке мислення». Минулого тижня ангелів разом із ще 24 дерев’яними скульптурами зі Львова, Тернополя, Бучача та Івано-Франківська величезною фурою доправили в Україну. Після проходження митного огляду фахівці Національного реставраційного центру почали розвозити безцінні скульптури додому. Першим став Музей мистецтв Прикарпаття. Твори перевозили у подвійних контейнерах, котрі забезпечували сталу температуру, статичність і абсолютну герметичність. Працівники Київського національного реставраційного центру виймали їх у білих рукавичках, щоб боронь Боже не залишилося ніякого слідуѕ Це ставлення фахівців, котрі добре розуміють вагу творів і думають про прийдешні віки. — Французька преса визнала, що за час перебування експозиції творів Пінзеля в Луврі зросла кількість відвідувачів, а інтерес до виставки був величезним, — каже директор музею Михайло Дейнега. — Газети писали про те, що невідомо звідки приїхав незнаний майстер. Не можна, звісно, сказати, що ніхто не знає, де ж та Україна, та світовий пересічний турист — відвідувач Лувра — таки не знає. Власне, у французьких каталогах з огляду на це навіть подали карту, де чітко поряд із Варшавою — Київ, щоб орієнтувалися, де Україна. Фахівці відзначали, що навіть не сподівалися, що на цих теренах ще щось може бути таке — не вивчене, цікаве, не досліджене, не розкручене, зрештою. Бо вже здавалося, що на сьогодні відомо про всіх видатних майстрів світового рівня, а з’ясувалося, до Лувра привезли уперше десь із глибинки Європи щось варте неабиякої уваги. Леся ТУГАЙ |
