Державний архів Івано-Франківської області познайомив шанувальників історії з архівним документом про біографію четаря Легіону Українських Січових Стрільців, який у 1914-1916 роках пройшов з боями від Карпат до Лисоні — Степаном Даниловичем Глушком.

Єдиний документ, який зберігається в архіві, — церковний запис з метричної книги села Джурів Снятинського повіту, що містить відомості про народження Степана Глушка та його брата-близнюка Василя, повідомляють на Facebook-сторінці обласного архіву.

Зокрема, вказана дата їх народження та хрещення, віросповідання, номер будинку, відомості про батьків та кумів, соціальний стан, відомості про священника, який їх охрестив та ім’я повитухи. Степан та Василь Глушки народилися та були охрещені 27 березня 1894 року в селі Джурів. Номер будинку 197. Батько: Данило Глушко, син Василя Глушка та Ірини, рільники; мати: Анастасія Глушко, донька Олексія Глушка та Євдокії, рільники. Хресні батьки: Данило Романюк та Агафія Сенечук, та Іван Глушко і Катерина Дзерук. Охрестив парох Микола Огоновський. Повитуха — Агафія Сенечук. (Ф. 631, оп. 1, спр. 530, арк. 50).

З цим документом можна ознайомитися в читальному залі Державного архіву Івано-Франківської області, попередньо зареєструвавшись як користувач.

Біографія Степана Глушка залишається малодослідженою та чекає свого науковця для всебічного вивчення.

Раніше Держархів Івано-Франківської області опублікував особову справу Бандери.

Коротка біографія. Степан Глушко народився 27 березня 1894 року в с. Джурів у сім’ї Данила та Анастасії Глушко. Мав брата близнюка Василя. Був студентом Чернівецького університету, який успішно закінчив. З початком Першої світової війни та формуванні Легіону УСС був включений до однієї із сотень під командуванням Михайла Волошина. За час війни брав участь в боях з російськими військами на Ужоцькому перевалі, проведенні карпатських охоронно-розвідувальних операцій взимку 1915 року, брав участь у звільнені м. Болехова від царських військ, учасник боїв за гору Лисоню. 16 вересня 1916 року під селом Дикі Лани отримав важке поранення. Після одужання був відзначений медаллю «За хоробрість». В часи УНР був підполковником. Після війни вчитель, а потім директор Приватної жіночої гімназії в Станиславові. Далі виїхав до Америки, після чого відомості про Степана Глушка губляться.