В історії міста Станиславова, а точніше у творенні його архітектурного обличчя визначну роль відіграв архітектор Ян Томаш Кудельський (1861 -1937). Він є одним з видатних людей в історії архітектури Галичини (багато будинків за його проектами споруджено у Львові) і водночас архітектором європейського формату. До нашого міста він приїхав у 1893 році і присвятив йому майже двадцять років свого життя і наполегливої творчої праці. З іншого боку місто в особі Яна Томаша Кудельського отримало знаного архітектора, який переселився до Станіславова, зваживши на перспективи його розвитку. Прибув він сюди з дружиною Ольгою Вільчинською і новонародженою донькою Анною.
Працюючи в Станиславові Ян Кудельський спроектував і побудував чимало красивих кам’яниць (зараз навіть дослідники не беруться назвати точне їх число), з вежами та шикарними вітражами на сходових клітках. Вони і донині є окрасою Станиславова. Після Першої світової війни Ян Кудельський приймав участь і відбудові зруйнованого міста і це йому забов’язаний сучасний центр за той вигляд, який він набув. Його творчість пройшла стилістичну еволюцію від італійського неоренесансу через необароко і еклектизм попри народно-романтичну течію до дуже своєрідної сецесії, яка ґрунтувалась на історичних формах.
Цікаво, що інформація про дочку відомого архітектора попала навіть у Вікіпедію. Проте мало хто знає, що у Станіславі у сім’ї Кудельських народився син Тадеуш. Він так само як батько вчився у Львівській політехніці, а пізніше, проживаючи у Варшаві, був правою рукою відомого польського політика Казимира Бартла. Після Другої світової війни він опинився у Парижі, де був учасником руху опору. Тадеуш Кудельський відомий тим, що запровадив у світовому гутництві холодне вальцювання сталевої бляхи. І хоча цей винахід належав іншому Тадеушу - Сенджіміру, саме завдяки менеджерським здібностям Т. Кудельського він набув поширення по цілому світу.
Тадеуш Кудельський, не тільки народився у Станиславові, але й був пов’язаний з цим містом міцними сімейними зв’язками. Він свого часу одружився з Іреною Ульбріх, яка походила з родини ополячених німців. Її батько Адам Ульбріх, а мати - угорка Ірма Печ. Ця родина у Станиславові мешкала у так званій Ульбріхівці, неподалік Бистриці Надвірнянської. Так що. Навіть коли син відомого архітектора переселився до Варшави, він з сім’єю, хоча й зрідка, навідувався до нашого міста аж до початку Другої світової війни. Інколи без чоловіка, але завжди із сином Стефаном, і то щоліта, приїжджала до батьків Ірена Кудельська.
Коли Стефан Кудельський виріс, то став видатним електротехніком, винахідником і творцем найкращих у світі професійних магнітофонів «Награ», які були поставлені на серійний випуск. С. Кудельський своїми магнітофонами випередив навіть японців. Цікаво, що до техніки і, зокрема електрики, інтерес у нього проявився у ранньому дитинстві. Як згадує у своїх спогадах про Станиславів польський журналіст Тадеуш Ольшанський, він сам брав участь у експериментах юного Кудельського у старій пивниці, яка була облаштована під «лабораторію» і знаходилась недалеко будинку Ульбріхів.
Як бачимо, таким чином з історією Станиславова пов’язана історія родини Кудельських. Усі представники цієї родини – батько, син і онук - були наділені великим інтелектом (можливо, через змішування крові різних народів), намагалися встигати за змінами, які відбувалися у світі протягом першої половини ХХ століття. І самі творили, адже їхня діяльність полягала насамперед у пошуках і розвитку нових оригінальних вирішень іще невирішених проблем.

Іван ДРАБЧУК