Середа, 29.05.2024, 23:50:28

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2023 » Січень » 5 » Без жодної могили: прикарпатка не знає, де поховали чотирьох братів, яких вбив НКВС
15:51:16
Без жодної могили: прикарпатка не знає, де поховали чотирьох братів, яких вбив НКВС

«Бог і Україна – понад усе», – це було основне кредо для сім’ї Йосипа Гладковського, в якого народилося четверо патріотів-синів: Михайло, Володимир, Іван та Микола. Четверо синів і чотири поламані долі, за якими стоїть кровожерливе НКВС не без участі українських колаборантів-зрадників.

Внучка Йосипа Сліпого, Ольга Форділь, мешканка Верховини, повідала «Галицькому кореспондентові» історію свого батька Михайла на псевдо «Дуб», невловимого стрийка Миколи на псевдо «Щур» та інших братів. Найстрашніше в цій історії – жінка досі не знає, де могила її найближчих родичів.

Михайло, найстарший у родині, народився 1905 року. Вчився у Яблунівській сільській школі, де закінчив всього чотири класи. Але незважаючи на це, був дуже обдарованою людиною. Працював ковалем на кілька сіл, і односельчани дуже поважали Михайла, насамперед за його розум, доброту, щирість. Та головне – був справжнім патріотом, для якого Бог і Україна – понад усе.

Михайло вступив до лав Української Повстанської Армії. Після цього його родина зазнала чимало поневірянь, тож старшу доньку Ольгу батьки змушені були віддати на виховання в Рогатинський район, де вона жила під чужим прізвищем. Молодша донька Марія від нервових потрясінь, постійного переляку та поганого харчування осліпла й померла у віці 50 років. Дружину Софію москалі забрали в більшівцівську тюрму, де знущанням не було меж. Її били по голові, ходили кованими чобітьми по всьому тілі.

Михайло дуже хотів допомогти вибратися дружині з того пекла. Щоб знайти людину, яка викупила би її з в’язниці, з двома повстанцями йшов з Яблунова до Кукільник. Але сталася чорна зрада. Знайшлися сексоти, які за гроші продали перебування Михайла. Потрапивши у ворожу засідку, він, поранений, попросив друзів тікати й рятувати своє життя. А сам застрелився, щоб живим не здатися окупантам.

Дуже жорстоко познущалися над тілом Михайла червоні кати. Прив’язали мертвого до коня і тягли до Яблунова, а потім кинули на подвір’я перед тюрмою в Більшівцях. Дружина бачила, як лежав її скривавлений чоловік. Якась дівчина проходила повз нього, зняла з голови білу хустину і вкрила понівечене обличчя незнайомця. Після цього дружину Софію, ледь живу, відпустили додому.

Стрийко Ольги Форділь Микола Гладковський (псевдо «Щур») народився 1919 року. Працював разом із старшим братом Михайлом у кузні. Разом пішли до лав УПА. Миколі довше, аніж Михайлові, поталанило воювати, та, на жаль, восени 1952 року чорна зрада знайшла і Щура. На Покрову Микола разом з товаришами квартирував у Поплавниках Галицького району. Місце перебування видав мешканець села. По обіді 16 жовтня енкаведисти оточили двір і схопили малолітнього сина господаря. Він мусив здаватися, але перед цим спалив архів з документами і разом з побратимами пустили кулі собі в скроні.

Та поранення Миколи не було смертельним і його непритомного взяли в полон. У більшівцівській лікарні прооперували й поставили біля нього охорону. Опритомнівши, Микола зрозумів,  що сталося. Коли охоронець вийшов за двері, він попросив медсестру розв’язати руки і зробити перев’язку. Відтак однією рукою відштовхнув медсестру, а іншою зняв з голови бинти і різко встромив пальці в рану. Таким чином стік кров’ю.  Йому було лише 33 роки.

Доля інших двох братів теж склалася трагічно. 1945 року Володимира заарештували, а в 1946 році Станіславський трибунал присудив йому 10 років вислання. Відбувати термін вирушив разом із дружиною та дітьми. Там же і загинув, як і його малолітній син. Лише у час «відлиги» дружині та дочці вдалося повернутися додому.

Четвертий син Іван Гладковський теж загинув, ще у 1937 року під час облави польських шовіністів.

Щодо Ольги Форділь, доньки Михайла Гладковського, вона навчалася в Пуківській середній школі Рогатинського району. Опікувалася нею жінка несказанної доброти – Катерина Бандура, яку з часом замордували більшовики. Виховувалася в патріотичному дусі. У Пукові Ольгу провідували українські повстанці, дбали про її духовне зростання. Зокрема чимало зусиль доклав дядько Микола («Щур»). Як згадує пані Ольга, досі пам’ятає її з батьком прощання: «У садку під яблунею я прихилилася до нього, ніби відчувала що це остання зустріч. Дуже плакала, бо любила батька. А він говорив: «Олю, як виростеш, то роби людям тільки добро. Пам’ятай, якого ти роду. Не зганьби його. Будь справжньою українкою».

Ольга Форділь гордиться своїм батьком і стриєм. Їхні подвиги для неї, наче дороговказ в житті. Тому ще змолоду дала собі клятву, що продовжить їхню справу. До пенсії працювала вчителем української мови та літератури у Верховинському районі, всю себе віддавала дітям.

Її ніколи не нагороджували за сумлінну працю, бо була дочкою бандерівця. У часи незалежності стала членом Конгресу Українських Націоналістів. Чотири роки працювала референтом патріотки, голови КУНу, жінки-легенди  Ярослави Стецько. Як згадує пані Ольга, це був справжній ідейний гарт для неї як патріота.

Також Ольга Форділь була головою філії Союзу українок у Верховинському районі. Допомагала сиротам, напівсиротам, одиноким жінкам, а також займалася вихованням молодого покоління в патріотичному дусі.

Ярослава Стецько нагородила її медаллю ім. С. Бандери  до 90-річчям від дня його народження. Та особливим для Ольги Форділь став 2017 рік. Вона отримала документ про нагородження її батька Михайла Гладковського як героя Повстанської Армії. У день святкування 75-річниці УПА її батька було нагороджено почесною грамотою і золотим хрестом, які жінка віддала до музею на вічне зберігання.

Юлія Марцінів


Переглядів: 83 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024