На зламі ХІХ і ХХ століть Станиславів переживав справжній будівельний бум. Проте за ошатними фасадами нових кам’яниць і амбітними будівельними планами ховалися не лише успіхи, а й конфлікти, суперечки та навіть скандали. Будівництво виявилося складним процесом, де перетиналися інтереси робітників, підприємців, чиновників і громади. Саме ці маловідомі історії дозволяють побачити інший бік міського розвитку – живий, емоційний і подекуди доволі драматични, пише Західний кур’єр. Конфлікти з робітниками

На початку ХХ століття в Станиславові значною проблемою була нестача сили. Залучалися будівельники з інших міст, що інколи призводило до не у червні 1903 року в місті велися зразу два масштабних будівництва – гре семінарії і крайової столярської школи. До міста прибуло багато будівель Проте, очевидно, станиславівські розцінки на будівельні роботи видалися львів’яни розпочали страйк. Крім підвищення оплати праці, робітники ви тривалості робочого дня до десяти годин. Обома тими будовами керував Феліціян Баян. Хоч на фото він виглядає худеньким і невисоким чоловіко очевидно, був суворий. Він рішуче відмовив робітникам у виконанні їхні не збиралися здаватися. Вони провели кілька зборів, на яких обрали комі працедавцем. Під час зборів було також вирішено заснувати в Станислав товариства будівельних робітників «Огниво». Побачивши, що робітники серйозно, Феліціян Баян мусив погоджуватися на їхні умови, адже строки загрожував штрафом. Він підвищив платню робітникам і погодився на де день. В результаті на наступний день вони знову приступили до роботи.

Ще один будівельний скандал у місті за участі львівських робітників став 1902 року. Тоді якраз тривав ремонт станиславівської синагоги, і до міста Львова, які мали зайнятися фарбуванням стін у святині. Але це дуже не с малярам, які перестріли прибулих на площі Франца-Йозефа (тепер Вічев мусила втрутитися поліція. Місцеві малярі нарікали, що прибулі відбираю роботи могли би виконати і місцеві майстри. Не вистачало у Станиславові й фахових архітекторів та будівничих. У жо преса зазначала: «В нашому місті нещодавно розвинули активність кілька горе-будівн потворні кам’яниці і одноповерхові будинки. Якщо так піде далі, то своїми бридкими будинками, які порушують усі засади архітектури. ті мешканці міста, які хочуть спорудити будинок, спершу добре поду знавцями, кому саме доручити створення планів майбутнього будин фасадів. Лише в цьому випадку вони будуть мати будинок, який при привабливим виглядом». Бюрократичні перипетії Після пожежі 1868 року в Станиславові відбудували ратушу, і в ній розмі роки йшли, місто розвивалося, збільшувалася кількість міських службовц панувала страшенна тіснота. На початку ХХ ст. владні мужі міста активн розмістити чиновників. Оригінальне рішення «квартирного питання» для розглядалося у 1908 році. Газети повідомили, що будівлю магістрату збуд (тепер Вічевий майдан). «Через велику тісняву, що панує у нинішній будівлі магістрату, існує нам будинок для кабінетів міських чиновників, – повідомила преса. – Він має Ґізели по вул. Сапєжинській». Як іронічно коментували цю новину журн цілком відповідає правилам громадської гігієни і вимогам розміщення у м відкритих площадок та зелених зон. На жаль, газетярі не називають ініці думки, однак вона так і не була втілена в життя. Ймовірно, ідея нищення неприйнятною для свідомих депутатів міської ради та станиславівської г звільнилася будівля Дирекції залізниць, бо колійові службовці переїхали по вул. Ґрюнвальдській. У цю ошатну будівлю (тепер центральний корпу нарешті переїхали втомлені тіснявою чиновники. А парк принцеси Ґізели улюбленим місцем відпочинку містян.

Ще один бюрократичний скандал розгорівся у жовтні 1911 року. Він був рафінерії спирту Германа Адлерсберґа. Цей підприємець отримав концес будівництво рафінерії у Княгинин-Колонії під Станиславовом. Проте тод картель виробників спирту, для якого поява нової рафінерії, не пов’язано невигідною. Тому учасники картелю розпочали різні підступні дії, щоб с дозволу на будівництво нового підприємства. Оскільки деякі учасники ка впливовими особами, вони домоглися того, щоб галицьке намісництво ск місцевим староством. Щоб скасувати рішення намісництва і домогтися с підприємцю довелося звертатися до центральних віденських владних інс цьому Адлерсберґу дуже допоміг відомий станиславівський політик ЕдмСкандальна будова Доволі скандальним було будівництво нового суду (тепер вул. Сахарова, пресі з’явилось повідомлення, що міністерство внутрішніх справ підшук окружного суду. Пошуки сильно затягнулися, що викликало багато крити суду знаходилася в аварійному стані. Розглянувши 18 пропозицій у різни комісія нарешті зупинилась на земельних ділянках по вул. Білінського. В преса повідомила: «Будівництво нового суду, який розміститься вздовж усієї земельної вул. Білінського, розпочнеться незабаром. Нова будівля буде на три м забудови по цій вулиці. Фасадна частина будинку всередині буде мат крила матимуть три поверхи. Тут розмістяться канцелярії окружного Центральна брама буде вести до зали засідань. На віддалі 11 метрів чотириповерховий будинок для досудових арештів, а за ним – одноп малолітніх злочинців. З західного і північного боків розмістяться го комплекс будівель буде оточений муром із в’їзною брамою. Всі судо газове освітлення. Будівництво взяв на себе відомий підприємець зі

Проте не всім такий вибір місця для нової судової будівлі припав до смак нарікання, що будівля стоятиме надто далеко від центру міста, і це створи хто буде залагоджувати у суді свої справи. А у вересні 1908 року на будів вибухнув страйк мулярів. Вони були незадоволені поведінкою старшого відповідав за мулярські роботи. Мулярі нарікали, що він їм недоплачував ними неввічливо. Пан Штер відкидав ці звинувачення і стверджував, що їхня робота небагато варта. Страйк тривав два дні, а потім мулярі таки ро не під керівництвом пана Штера. Скандал при будівництві храму У вересні 1910 року сталася неприємна ситуація при будівництві майбутн Юзефа (тепер вул. Мочульського, 1). Тоді відбулася урочиста церемонія о

каменю костелу. На урочистість прибули служителі костелу отців-єзуїтів католицьке духовенство міста. Добровільна пожежна служба Станиславо почесної охорони святкової процесії та всього дійства. Під час церемонії пергамент, на якому була описана історія будівництва костелу. Цей докум «Кур’єр станиславівський» поклали до металічної коробки і замурували

Однак не минуло й доби після завершення урочистостей, як наріжний кам Такий собі Граціан Мандарський, який мав спостерігати за ходом робіт з Феліціяна Баяна, вирішив, що у наріжному камені замурована значна сум речі. Тому вночі він таємно розмурував камінь, але, крім пам’ятного доку суму 33 галери та двох номерів газети, нічого не знайшов. Незважаючи н суму і газети. Це святотатство, може, ніколи би не виявили, якби винуват поклав цеглу, що прикривала камінь. Але над ранок помітили, що цегла п на яв.

Коли цеглу розібрали і підняли камінь, щоб з’ясувати, що сталося, то зна ніж і блокнот Мандарського. Зловмисник загубив ці речі, коли розмурову про випадок повідомили поліції, і святотатця було заарештовано та відда

справив дуже гнітюче враження на вірян та на всіх, хто опікувався будівн святині. До речі, після цього святотатства храму довший час не щастило. лише у квітні 1913 року, і при цьому він ще не був до кінця завершений. львівський архієпископ Юзеф Бальчевський, який освячував костел, дода тис. корон. Але невдовзі почалась Перша світова війна, і всі роботи прип році, після того як польській уряд виділив ще 25 млн. марок, костел був н Вдруге храм освятили у 1924 році. Як бачимо, будівельні скандали старого Станиславова – це не просто кур а важливе свідчення того, як формувалося міське середовище і суспільні відображаються боротьба за гідні умови праці, суперництво між місцеви майстрами, бюрократичні інтриги та людські слабкості. Попри всі трудно процесам місто поступово набувало свого неповторного вигляду. І сьогод вулицями сучасного Івано-Франківська, варто пам’ятати: за кожною будів архітектурний задум, а й ціла історія людських пристрастей.

Олена БУЧИК