Понеділок, 20.05.2024, 05:54:16

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2020 » Жовтень » 20 » Чернець-поет, лексикограф і книгодрукар
20:53:59
Чернець-поет, лексикограф і книгодрукар

Існує кілька версій про час народження Памва Беринди, мовознавця, письменника, видавця, релігійного і культурного діяча першої половини XVII ст. Одні джерела подають 1570 рік, інші – період між 1555 та 1560-им роками. Немає єдиної думки і про місце народження цієї видатної постаті Галичини та всієї України. Деякі дослідники вважають, що Павло Беринда (ім’я Памво взяв при постриженні в ченці) з’явився на світ у с. Чайковичі Самбірського району Львівської області. За однією з версій, його родина походила з Молдови. Саме прізвище, як припускає мовознавець Іларіон Свєнціцький, румунського або східного походження. Історик-краєзнавець Іван Драбчук, автор книги «Постаті галицької історії», стверджує, що це наш земляк, котрий народився на Івано-Франківщині, в містечку Єзуполі Тисменицького району (в той час називалось Чешибіси).

П.Беринда був високоосвіченою людиною, володів енциклопедичними знаннями. Освіту майбутній лексикограф та книгодрукар здобув у Львівській братській школі, знав більше десяти мов, зокрема церковнослов’янську, грецьку, латинську, давньоєврейську, сирійську та ін. Школа мала потужну друкарню, тож П.Беринда захопився друкарською справою.

На початку 1600-их рр. львівський єпископ Гедеон Балабан (до постриження в ченці – Григорій) відкрив у своєму маєтку в с. Стрятин (нині Стратин Рогатинського району Івано-Франківської області) греко-слов’янську школу і друкарню, яку очолив його небіж Федір Балабан. Власне тут після завершення навчання П.Беринда розпочав свою діяльність як друкар і гравер, працював також у Крилоській друкарні, яку було засновано трохи пізніше. За його участі видано «Служебник» (1604), «Требник», «Євангеліє учительне» (обидві книги – 1606). До речі, на одній з гравюр Євангелія зображено вхід до крилоського храму. Своє прізвище приховував за монограмою «ПБМ», яку розшифровують як «Памво Беринда – монах (або майстер)». На виданнях стоїть також друкарський знак у вигляді молодого місяця і зірки.

Після смерті Федора і Гедеона Балабанів Беринду запросив до себе перемиський єпископ Михайло Копистенський. Потому він знову повертається до Львова, приймає чернечий постриг, найімовірніше – в монастирі Св.Онуфрія. У записах Львівського братства за 1613 р. згадується чернець Памво. Він очолив Львівську братську друкарню, де видав книгу «Іоанна Златоустого о священстві» (1614), а також власні вірші «На Рождество Христа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа для утіхи православним християнам» (1616) з присвятою львівському єпископові Єремії Тисаровському. Вірші користувалися великою популярністю, їх переписували і декламували учні братських шкіл. П.Беринда став одним із зачинателів української поезії та шкільної драми.

У 1617 р. архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький звернувся до Львівського братства з проханням відпустити вже досить знаного на той час книговидавця та вченого Памва Беринду до Києва. Тут навколо заснованого 1615 р. братства, його школи та лаврської друкарні згуртувалось багато освічених людей – учених, перекладачів, письменників. І Памво Беринда разом з братом Стефаном і сином Лукашем назавжди покидає Львів. У друкарні Києво-Печерської лаври, що випускала як церковно-служебну, богословську, так і потрібну для шкіл літературу, в 1619 р. побачило світ перше в Україні видання «Анфологіону» (збірка вибраних служб на всі 12 місяців року), де містилися текси на пошану києворуських святих Бориса і Гліба, княгині Ольги, Володимира Великиго. Передмову і післямову до збірника склали Єлисей Плетенецький і Памво Беринда. У 1620 р. вийшов «Номоканон» (збірник церковного права). Згодом, під час візиту до Києва Єрусалимського Патріарха Феофана, ієромонах Памво Беринда отримав титул протосинкела (помічника Патріарха) Єрусалимської церкви.

У 1627 р. П.Беринда власним коштом опублікував «Лексикон словено-роський і імен толкованіє», над яким працював протягом багатьох років. У цьому фундаментальному виданні на 475 сторінок міститься близько семи тисяч церковнослов’янських слів, перекладених або витлумачених тогочасною живою українською розмовною мовою. «Лексикон…» адресувався «спудеям» і його можна розцінювати як прототип сучасних енциклопедичних словників.

Через кілька років Памва Беринди не стало. Помер він 13 липня 1632 р. і був похований у Києво-Печерському монастирі. Його надгробна плита містила напис: «Памво Беринда, коректор книг і управитель топографії печерської, протосинкел Святого Отця Патріарха Єрусалимського, людина вчена, залишив «Лексикон словено-роський» і по трудах чернечих, сповідничих і друкарських тут спочив».

Львів також не забув про Памва Беринду. Його іменем названо одну з вулиць у центрі міста.

Любов Бойко


Переглядів: 179 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024