Його земна дорога зупинила свій біг на 76-ому році життя. Але то тільки земна. Бо, станувши на тій фатальній межі, він проникливим поглядом ще раз проревізував свій земний шлях, усміхнувся своєю щирою і доброю усмішкою і без остраху отримав перепустку до Вічності. Він ніколи не поскаржився на долю, яка важкими випробуваннями загартувала і тіло, і душу. Євген Іваничук (син Івана) народився 10 серпня 1927 року в селі Трачі Косівського району Івано-Франківської області. Навчався в школах рідного села, м. Коломиї, Коломийській гімназії (1941-1944). «Загинемо, або здобудемо Україну!» – сказав батькові і пішов з дому навесні 1944 року. Йому тоді було тільки сімнадцять. Через вступ до УПА залишив навчання в Чернівецькому вчительському інституті. УПА була для нього дорогою утвердження романтичних, юнацьких і водночас дорослих ідей та мрій. Затриманий облавою військ НКВС в 1945 році, засуджений до 15 років каторжних робіт. На Воркуті працював у вугільних шахтах. З таборів звільнений 1955 року, змушений працювати на Воркуті. Пройшовши концтабірні «санаторії», він зостався чесним, з незаплямованою совістю. Закінчив вечірню школу, Куйбишевський плановий інститут. З 1978 року після реабілітації – в Коломиї. Відомий серед широких кіл громадськості не тільки своєю активною громадською діяльністю, але і письменницьким обдаруванням, яке витримало заморозки табірних режимів і дало, хоч не рясні, але цілющі і здорові плоди. Його перу належать твори: «Записки каторжанина» – К.: Укр. письм. 1993, «Печальна пристань» – Сиктивкар, 1991, «Крок вліво, крок вправо// Дзвін, 1990 №3, «Кроки до себе» // Агро, 1990, 2 червня, «Братство вояків ОУН –УПА // Енциклопедія Коломийщини. У дев'яностих роках разом зі своїм сином Романом Євген Іваничук брав участь у розкопках у Яблунові криниць, що стали братськими могилами для багатьох патріотів. Після того з'явився публіцистичний нарис «Яблунівські криниці». Вже скоро десять років, як його немає посеред нас. Після його відходу у позасвіти брат Євгена – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, Почесний громадянин міста Коломиї, видатний письменник і громадський діяч Роман Іваничук впорядкував і видав у львівській літературній агенції «Піраміда» однією книгою під назвою «Холодне небо півночі» його літературні твори. До книги увійшли: повість-спогад «Записки каторжанина», спогади про дитячі і юнацькі роки «Перші кроки», документальні хроніки «Кривавий серпень 1953…» і «Яблунівські криниці» та спогади про тундру й мандрівки цим дивним краєм «Ямба – то». Ця книга цінна тим, що відображає атмосферу, в якій зростали два майбутні письменники, ідею національного гарту, що випав на долю їхнього покоління, а також сувору і жорстоку правду табірного життя і каторги. Перепустити ці відчуття через свій письменницький талант могла тільки людина, яка це пережила. Адже, як пише Роман Іваничук в передмові-інтерв'ю до книги, – «то окремий світ, закритий від Світу, його ніхто не знає, крім тих – хто там. Страшний то світ «. Перший тираж книжки розкуплений, в планах видавця – повторне видання. Кожен коломиянин, хто знав цю людину і родину, яка тулилася навколо нього в скромному помешканні на розі вулиць Винниченка та Міцкевича, проходячи повз, скине капелюха і зробить вдячний християнський поклін. Це була світла душа, для якої Коломия була центром Всесвіту. Ольга Руданець – голова Конгресу української інтелігенції Коломийщини |
