12 січня у Калуші на вул. Біласа і Данилишина горіло єврейське кладовище. Пожежники кажуть, що найімовірніша причина загоряння — необережне поводження з вогнем невстановленої особи. За словами працівників Калуського міськрайвідділу державної служби з надзвичайної ситуації, такі пожежі — не рідкість. Річ у тому, що для займання трави достатньо, аби хтось кинув недопалок, а вітер поширив полум’я на більшу територію.
На своїй сторінці у Facebook журналіст Тетяна Грегораш зазначила: “Кладовище горить дивно, таке враження, що його підпалили з різних боків”. Заступник міського голови Оксана Табачук спростувала цю інформацію, мовляв, горіла суха трава, а кам’яні надмогильні плити навряд чи пошкодились. “Сьогодні — це не одна пожежа такого плану в місті. Щось подібне було і в житловому мікрорайоні Хотінь. Пожежники реагували вчасно. Однак, справді, хтось ніби навмисно здійснював підпали”, — додала заступник міського голови.
Голова єврейської громади Калуша Ігор Кернер розповів “Вікнам”, що, насправді, така серйозна пожежа на цьому цвинтарі — вперше, хоча там і до того пробували спалювати траву, що, за його словами, може бути причиною загоряння і цього разу. “Але, знаєте, дістає, передусім, інше: безкультур’я тих, хто живе поруч, і загалом калушан. Люди викидають на цвинтар сміття, крадуть огорожі, які, мабуть, здають на металобрухт. Кладовище було набагато більшим, але навіть самі надгробні камені порозкрадали (згідно з принципами юдаїзму кожен надгробок і ціле кладовище є недоторканними, до того часу, допоки відомо про його місце знаходження. – Авт.). Ми знаходили їх по всьому Калушу — ними навіть викладали доріжки. А всю плитку із пам’ятника (Пам’ятного знаку розстріляним фашистами мешканців м. Калуша єврейського походження. — Авт.) не просто зняли — а повіддирали. Хтось, певно, дуже хазяйновитий. Крім того, на кладовищі розпивають спиртне і чинять всякі інші неподобства. Це ж просто дикунство!”, — обурюється голова єврейської громади. 
Насправді, уникнути пожежі неважко — можна, наприклад, скосити траву. Однак, за словами Ігоря Кернера, косити нема кому, бо у єврейській громаді Калуша — самі пенсіонери, ще й хворі. Іноді тут прибирають учні гімназії, іноді — члени громади, але цього недостатньо: “Ми зверталися до міської ради з проханням взяти на баланс це кладовище, як інші цвинтарі Калуша. Однак нам відповідали, що немає коштів. Хоча скільки вже там тих  коштів треба?”.
“Особи, через яких виникло загоряння, — невстановлені. Особи, які познімали паркан-плитку, — невстановлені. Я взагалі не впевнений, що хтось щось пробує розслідувати”, — стверджує Ігор Кернер.
Тим часом, єврейське кладовище у Калуші — одна з останніх єврейських пам’яток міста, яку ще можна зберегти. Перші поховання на цьому цвинтарі датуються XVIII-XIX століттями, після Другої світової війни там вже нікого не ховали.
Згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу України, утримування кладовищ забезпечують виконавчі  органи сільської,  селищної,  міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. Хто ж, зрештою, має доглядати за місцем поховання євреїв?
За словами начальника управління ЖКГ міськради Юрія Рекунова, на утриманні КП “Ритуальна служба” перебувають лише три калуські цвинтарі з п‘яти: нове і старе кладовище на вул. Височанка, а також кладовище в районі масиву Хотінь. “Єврейська громада ледь не щорічно звертається з проханням взяти їх на міський баланс. Та ми не можемо цього зробити, бо немає документів про те, що ця територія за цільовим призначенням є цвинтарем”, — зауважує Рекунов.
Екс-заступник начальника ЖКГ з питань благоустрою та реконструкції, депутат міськради Микола Найда повідомив “Вікнам”, що такі документи наявні, є також і рішення виконкому міськради про те, що ця територія закріплена за КП “ЖЕО №1”. “Однак прибирати там комунальники мають лише перед великими святами. А підтримувати порядок впродовж року повинна сама єврейська громада”, — переконує Микола Найда.
“Вікна” знайшли розпорядження колишнього міського голови Ігоря Насалика від 20.07.2011 року №212-р, згідно з яким за КП “ЖЕО №1” закріплено лише Пам’ятний знак розстріляним фашистами мешканців м. Калуша єврейського походження, що розташований на території цвинтаря.
У самому комунальному підприємстві нам повідомили, що на їхньому утриманні перебувають лише довколишні будинки. Про те, що треба доглядати ще й за кладовищем — тут не знають. У КП “ЖЕО №1” також зазначили, що прибирають на єврейському цвинтарі тільки на День Перемоги, хоча мали б це робити, за словами Найди, принаймні, перед великими святами. Хіба зараз — не такі свята? 
Виходить, що єврейське кладовище є і — нібито його немає, на жодному балансі воно не знаходиться. Щоб вберегти цей цінний історичний об’єкт, зрештою, треба не так багато, насамперед, — мати повагу до іншої культури, до святого місця та не бути вандалами.
P.S. Після пожежі кладовищем зацікавилися студенти Калуського коледжу культури і мистецтв. Під час практики вони досліджуватимуть написи на надгробках. “Будемо збирати по крихтах ту історію, яка там похована”, — зазначив куратор практики, зберігач фондів Калуського музейно-виставкого центру  Артур Єфремов.

 Тетяна РУСІНКЕВИЧ, студентка факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка