Про це йдеться на Фейсбук-сторінці Народного дому села Петранка на Рожнятівщині.

У п'ятницю, 16 січня, Микола Корольчук відсвяткував свій 100-річний ювілей.

"Ваше життя — це приклад відданості Україні, сили духу, честі та незламної віри. Ви пройшли складні історичні випробування, зберігши людяність, гідність і любов до рідної землі. Для всіх нас Ви — жива історія, моральний орієнтир і джерело мудрості, що єднає покоління. Дякуємо Вам за подвиг, за правду, яку Ви пронесли крізь роки, за приклад, який надихає молодь любити Україну і берегти її свободу. Бажаємо міцного здоров’я, душевного спокою, тепла родинного кола, поваги й турботи від односельців. Нехай Господь дарує Вам ще багато світлих днів під мирним небом України", — йдеться в повідомленні.

Біографія Миколи Корольчука

Народився 1926 року у селі Петранка Калуського повіту Станіславівського воєводства (тепер Калуського району Івано-Франківської області). Закінчив 5 класів сільської школи у рідному селі. 16-річним юнаком приєднався до Юнацтва ОУН. Спочатку виконував обов’язки кур’єра ОУН, а згодом господарчого УПА. Конем перевозив харчі в сусідні села. В підпіллі отримав псевдо "Соловейко". Пройшов вишкіл у селі Підкамінь. Зустрічався з командирами УПА Василем Андрусяком "Різуном" і Петром Мельником "Хмарою".

28 жовтня 1944 року Миколу Корольчука та ще двох чоловіків затримали органи НКВС, коли ті перевозили продукти в село Грабівка, де вночі напередодні відбувся бій. Утримували в Станіславській тюрмі, де проводили допити. Засуджений за ст. 54. 1а, 54.11 КК УРСР на 10 років виправних таборів та 5 років позбавлення громадянських прав. Після суду переведений до Львівської пересильної тюрми, де перебував протягом місяця. Покарання відбував в Караганді. Етапований у табір суворого режиму “Степлаг” в Казахській РСР, табірне відділення №3 у селищі Кенгір. 

В таборі Миколі присвоїли номер СК-937. Доводилося виконувати величезні норми виробітку. Складні умови утримування в'язнів та знущання табірної адміністрації привели до початку Кенгірського повстання, в якому взяв участь і Микола Корольчук. 1956 року вийшов на волю. Повернувся до рідного села. Тривалий час не міг отримати дозволу на “прописку”. Працював електриком.