Субота, 18.05.2024, 22:48:32

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2013 » Травень » 24 » Голгофа Онуфрія Матейка
18:10:18
Голгофа Онуфрія Матейка
Районний прокурор смт Більшівці Станіславської області товариш Цокур 10 квітня 1952 року зачитав вирок: «За саботаж і куркульство іменем закону УРСР засуджено громадянина Матейка Онуфрія Михайловича, 1872 р. н., позбавленням волі на десять років з повною конфіскацією власного майна за місцем проживання в с. Кінашів».
У судовій залі присутні дружина Оксана (75 років), дочки Ганна та Явдоха. Діти плачуть, сльози котяться з очей і падають на долівку перед столом правосуддя, накритим яскраво-червоною скатертиною. Душею і серцем тужить за чоловіком згорьована непосильною працею дружина. Сільські хлібороби з презирством вдивлялися в нелюдські обличчя тих, хто творить насильство над людьми праці в переддень Христового Воскресіння на святій Богом даній землі Україна.
Поважний, невисокого зросту кремезний ґазда Онуфрій Матейко (скарбник), спираючись на грабовий костур, поволі встає з лави підсудних, пальцями лівої руки торкається посивілих скронь, спокійно й виразно каже:
— Панове-товариші судді! Я щиро вам дякую за те, що маю гарантоване право в Союзі РСР жити до 90, а то й більше років [у президії лукавий сміх]... А ви, мої любі діточки, не ридайте за мною, краще догляньте маму! На все є Божа воля.
Судді поспішно покидають залу. Довгоногий, сухоребрий єфрейтор Гиркун провадить вулицею містечка вже засудженого «ворога народу». Слідом за татом на певній відстані крокують діти... Праворуч кам’яної дороги в яскравім промінні сонця видніються церковні бані… Онуфрій схиляє посивілу голову, тричі хреститься і про себе молиться. Адже він, віруючий греко-католик, немало літ прислуговував паламарем у Божому храмі, з вірянами села молився у святих місцях Гошева і Зарваниці.
На крутому земляному пагорбі ліворуч річки Гнилої Липи в зарослях дикого терня і верболозу видніє величава кам’яна споруда 300-літньої давнини – сплюндрований польський костел, в якому розмістили магазин будматеріалів. Колишня синагога обвішана червоними полотнищами з ідейними закликами в завтрашній день кращого майбутнього – комунізму, тепер – Будинок культури. А в кам’яному будинку Більшівцівської ратуші хазяйнує керівний апарат райкому Компартії та комсомолу.
З колишньої синагоги з гучномовця всією округою селища надривним голосом лунає не своя, а чужа пісня: «Я друґой такой страни не знаю, ґдє так вольно дишіт чєлавєк». 
Молодий Онуфрій поїхав до Америки на заробітки. Повернувся додому з доларами, купив в австро-угорських латифундистів луги та сіножаті. Потім подався до Аргентини після світової бойні, але вже не сам, а зі старшими синами Дмитром та Іваном. Зароблену мозолями валюту знову ж таки спрямував на придбання землі та лісів. Не від жадоби — задля добробуту ще двох синів і двох дочок, яких виховувала, привчаючи до праці, дружина Оксана.
Кінашів, як стверджували потім радянські ідеологи, відзначався революційними настроями. КПЗУ мала тут свій осередок і підготувала урочисту, з хлібом і сіллю, зустріч «визволителям» із-за Збруча, Був серед них і Онуфрій Матейко, піддавшись більшовицькій пропаганді. До початку війни його, куркуля, нова влада не чіпала.
Спекотного літа 1941 року (зі вступом німецьких окупантів) над будинком кінашівської «Просвіти» замайорів національний синьо-жовтий прапор. Та радість була недовгою. Фашисти через кілька днів зняли його і почали впроваджувати свої порядки. Змушували селян здавати зернові поставки, насильно відправляли молодь на каторжні роботи до Німеччини.
Десь через рік з далекого Полісся до Кінашева донеслися хвилюючі рядки повстанської пісні, в яких прозвучав заклик: «Годі нам в неволі жити і наїзникам служити. Воля там, де боротьба!»
Експропріювавши після війни заможних Матейків та інших ґаздів, нова влада зігнала доросле населення Кінашева до колгоспу ім. 17 Вересня. А незабаром розпочалися суди, про один з яких йшлося на початку цієї невеселої розповіді.
Михайло Матейко відбував покарання в Красноярському краї, де всі десять років гарував на лісоповалах. Після смерті Сталіна та амністії в 1953-1954 рр. за новим судовим рішенням Онуфрія Матейка відправили на утримання до сина - в місця слецлоселень. До рідного Кінашева повернулися 1964 року  разом із невісткою Павлиною й онуками, що там народилися,
До рідної оселі Матейків не впустили. На зароблені на лісоповалах гроші купили земельну ділянку в Бурштині, на якій збудували житло. До дідуся Онуфрія і бабусі Оксани, поки старенькі не відійшли у засвіти, ще деякий час навідувалися онуки та правнуки. Кожен із них, як і годиться, свято береже світлу пам’ять про своїх газдовитих предків.
Іван НАЦІЙ, с. Кінашів

Переглядів: 675 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024