Читайте на сторінках нового числа журналу життєписи гідних особистостей, про вервицю ювілейних та пам’ятних дат, про науку любові до вітцівщини… За фінансової підтримки Верховинської селищної ради під керівництвом Василя Мицканюка побачив світ 27-й спеціальний випуск журналу «Гуцульщина» – «Гуцульський калєндар» на 2022 рік. Редактор і упорядник видання – Роман Клим. Засновники – Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» та Науково-дослідний центр «Гуцульщина» відділу освіти Верховинської селищної ради.
Колектив творців калєндаря, на наш погляд, керувались у своїй роботі дуже виваженою і глибокою за суттю концепцією, пропонуючи читачам не лише календар як систему відліку чи список днів, тижнів і місяців року, тобто не лише як ритм часу, а й головно – як ритмічність пам’яті, яка вказує на внутрішню особливість культури народу і вирізняє його серед інших, як нетлінну науку любові до дідівської і батьківської землі.
«Стосовно Гуцульщини, – йдеться у передньому слові від редакції, – є здвиг у будівництві нових і ремонті поруйнованих, зокрема й стихією, автошляхів. У багатьох населених пунктах відновились Дні села. Після дворічної павзи є надія, що відбудеться Міжнародний Гуцульський фестиваль, який прийматиме Верховина. Не у кращих традиціях децентралізації перебувають новостворені громади. Лише окремі можуть похизуватися стабільними зарплатами, повноцінними витратами на соціально-економічний розвиток. У той час більшість громад залишаються дотаційними, ледве зводячи кінці з кінцями…».
Мандруючи сторінками цього мальовничого календаря, щонайперше відзначимо, що географія його змісту представлена гуцульськими теренами не лише Прикарпаття, а й Закарпаття, Буковини та окремими локальними ареалами України. Традиційно та непорушно у виданні проступають і концептуальні акценти про те, що, «крім ідеального володіння нормами літературної української мови, потрібно водночас упродовж життя пронести у мовленні особливості свого діалекту». І передовсім говіркову розмаїтість гуцулів представлено в калєндарі церковних свят, який відкриває сторінки журналу і який подає й аналоги церковних празників українською літературною мовою.
З матеріалів видання довідуємося, що цього року відзначають свої ювілеї: Космач – 610 років, церква Святих апостолів Петра і Павла у селі Снідавка – 145 років, а буковинці святкують 210-ті роковини від дня народження народного героя Лук’яна Кобилиці, ворохтянці – 140-річчя «будителя мас» Федора Гаврилюка і т. ін. Є в калєндарі ювілейні матеріали до 70-річчя науковця, краєзнавця і подвижника гуцульських теренів Івана Зеленчука – уродженця села Зелене, до 80-річчя відомої гуцулки Марії Кіщук із села Річка, можемо прочитати про «невтомну дослідницю Гуцульщини» із селища Яремче Світлану Флис та ін.
«Гуцульський калєндар» також оповідає про неповторних майстрів та особистостей, і не лише уродженців гуцульських теренів, а й тих, хто своїми талантами прославили Гуцульщину, – заслуженого художника Анатолія Калитку, художницю Олену Кульчицьку, дослідницю і майстриню слова Аделю Григорук, артистку Ольгу Шлемко, скрипкового майстра Василя Мартищука, боднаря Василя Мочерняка та ін. Є у виданні й чимало цікавої інформації про сучасне духовне і культурне життя гуцулів та дослідження про славне минуле краю і його творців-патріотів. «Гуцульський калєндар» багато, цікаво і зі смаком ілюстрований унікальними світлинами з архівів численних фотомайстрів і фотомайстринь та краєзнавців Василя Дячука, Іванни Ільків, Роберта Еріка, Віталія Дмитрюка, Романа Клима, Світлани Флис, Аделі Григорук, Ярослава Зеленчука, Марії Кіщук, Василя Левицького, Катерини Ковалюк, Віталіни Данилюк, Івана Гречука та ін. На титульній сторінці калєндаря – світлина родини верховинців Мирослава та Ірини Харуків зі своєю Богом даною трійнею – Яремою, Еммою і Марком! Це справжня знахідка для видання і глибокий символ часу. В ній і віра, і надія, і любов, а головно – життя.
Варте уваги читачів і актуальна та відверта стаття голови Верховинської селищної ради територіальної громади Василя Мицканюка «Максимум добрих справ для громади», в якій автор «без рожевих окулярів» оповідає про історію становлення Верховинської територіальної громади й аналізує її перші кроки, позитиви і проблеми децентралізації, а головно – розповідає про добрі справи для людей за час роботи селищної ради у новому форматі.
А насамкінець – як мажорний акорд – наголошую, що «Гуцульський калєндар» – то не лише добрий орієнтир у плині часу, а щонайперше і, на наш погляд, найвагоміше, настільний підручник любові до рідної землі, її самобутності і неповторного колориту.
Ігор ЛАЗОРИШИН |
