Четвер, 23.05.2024, 19:54:59

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Серпень » 20 » Іван Смолинський – диригент і математик
13:25:17
Іван Смолинський – диригент і математик
У 1913 році викладацький колектив Станиславівської Української гімназії поповнився новим учителем математики Іваном Смолинським. Виявилося, що, крім точних наук, він дуже любить музику, точніше, хоровий спів, і має за плечима великий досвід диригентської роботи. Тому нічого дивного не було в тому, що йому доручили керівництво гімназійним хором, а згодом він став диригентом «Станиславівського Бояна».
Іван Смолинський народився 3 квітня 1878 року в селі Корениця на Ярославщині (тепер Польща). Навчався в Перемишльській гімназії, де, маючи гарний від природи голос, співав в учнівському хорі. Мистецтво хорового співу у гімназії плекалося від початку її існування. Ініціатором створення хору був директор закладу Григорій Цеглинський (уродженець м. Калуш на Станиславівщині) – поет і великий шанувальник музики. Диригентами гімназійного хору завжди були учні, а до його репертуару входили церковні і світські твори українських та зарубіжних композиторів. Через якийсь час диригентом став Смолинський. Також юнак постійно співав у хорі, що супроводжував Служби Божі в місцевій церкві.
Перемишльські роки стали для Івана Смолинського «хоровим університетом», заклали підвалини його майбутньої музичної діяльності. Свої знання і вміння як диригента він міг здобувати і розвивати не тільки в стінах гімназії, але й завдяки насиченому музичному життю міста та його музичним традиціям. Як відомо, саме в Перемишлі ще в 1829 році була відкрита перша в Галичині музична (хорова) школа, діяв Катедральний хор, був заснований  «Перемишльський Боян», диригентом якого у 1895-96 рр. був Денис Січинський.
У липні 1897 року за ініціативою вчителів гімназії був організований учнівський мандрівний хор, до якого увійшов і Смолинський. Взяти участь у турне запросили в якості піаніста С.Людкевича. За п’ять тижнів гастролей Галичиною та Буковиною гімназисти дали концерти у 17 містах та містечках, розпочавши свій шлях із Тернополя. У рецензії на цей перший виступ є згадка про І.Смолинського як непересічного співака-соліста: «По звичайнім короткім привитанню молодих наших гостей поплила пісня Цеглинського-Копка про той «срібнолентий Сян, де Русь живе». Слова високопатріотичні, композиція досить слаба, але ті голоси свіжого, молодого і щодо динаміки добре дібраного хору зі своїм громогласним баритоном п.Смолинським яко солістом знаменито покривали хиби самого укладу пісні…» («Діло», 1897/170). На Станиславівщині хор виступив у Калуші, Рожнятові, Коломиї та Товмачі (Тлумачі). У Калуші на концерт з’їхалися кілька сотень святково одягнених селян, а до Коломиї прибули слухачі з Городенківщини та Косівщини.
Після закінчення гімназії І.Смолинський навчається спочатку у Віденському, потім у Львівському університетах. У Львові опиняється у вирі музичного життя. В 1904 р. митець відроджує славний колись студентський хор «Академічна громада», з яким концертує протягом кількох років. Серед хористів були Тарас Шухевич та Микола Лепкий. Завдання хору один з його учасників, а згодом диригент Михайло Волошин визначив так: «[…] нести нашу пісню гармонїйну милу по всїм усюдам, де лишень руске [українське] серце бєть ся» («Ілюстрований музичний календар» на 1906 р.). Серед міст, де відбулися концерти, – Бурштин, Косів, Снятин, Кути. В пресі постійно з’являлися захоплені дописи слухачів. 8 лютого 1906 р. хор «Академічної громади» був зареєстрований під назвою «Бандурист». Вважають, що вона виникла під впливом від бандурного мистецтва Гната Хоткевича, який, до речі, неодноразово виступав у спільних концертах із хором «академіків» [студентів]. Загальні збори новоутвореного товариства офіційно обрали першим диригентом хору Івана Смолинського.          
Про концерти «Бандуриста» декілька статей написав С.Людкевич; вони були опубліковані у «Ділі» за 1906 рік. В одному з липневих номерів часопису композитор зазначає: «Загалом узявши, молоде товариство співацьке дало свідоцтво, що не вганяється за дешевими легкими ефектами, а стремить до осягнення чимраз вищих, досі недоступних артистичних сфер і тим дає доказ зрозуміння своєї культурної задачі». У іншому дописі (про концерт у Кракові), висловивши певні зауваження, С.Людкевич все ж дає високу оцінку І.Смолинському як диригенту, визнавши у нього «чимало справности і практичного організаційного хисту у виведенні навіть трудніших речей».
Також Іван Смолинський входив до «Союзу співацьких і музичних товариств», обирався членом його контрольної комісії.
Після закінчення університету Смолинський викладає у Львівській та Коломийській гімназіях, диригує «Коломийським Бояном». Потім переїжджає до Станиславова, де, крім роботи в Українській гімназії, стає диригентом «Станиславівського Бояна», перейнявши естафету від його керівника, відомого композитора Василя Безкоровайного. Він також входить до правління товариства; відомо, наприклад, що в 1934-1935 роках його обирали скарбником.
Найбільш плідними у співпраці Смолинського і «Бояна» були 1920-ті рр. Про діяльність митця позитивно висловлювався засновник Станиславівської філії Музичного інституту ім. М.Лисенка Осип Залеський: «За його дириґентури, головно в рр. 1920-1922, «Стан. Боян» піднісся на якийсь час і під оглядом скількости членів, і під оглядом артистичної праці (концерт з ораторії Мендельсона «Христос», концерт з творів Бортнянського)» («Діло», 1933/25). Широкий резонанс отримала у Галичині урочиста імпреза з нагоди 35-ї річниці «Станиславівського Бояна»; на ній Смолинський диригував заключним номером свята – «На прю» М.Лисенка, який грандіозно прозвучав у виконанні чотирьох хорів: Львівського, Станиславівського, Коломийського «Боянів» та Станиславівської «Думки». Під керівництвом Івана Смолинського «Боян» виступав у концерті до 40-річчя літературної діяльності Ольги Кобилянської (22 грудня 1927 р.), виконавши «Хустину» Т.Шевченка – Г.Топольницького та національний гімн на завершення свята, 9 травня 1937 р. – в концерті до 100 років від появи «Русалки Дністрової» М.Шашкевича (прозвучали хори В.Матюка «Не згасайте, ясні зорі», «Нещасний» та кантата Я.Ярославенка «В Маркіянове свято»), брав участь в інших заходах, і не тільки в місті, але й у селах Станиславівщини.
У 1930 році у Львові відбувся ювілейний концерт «Бандуриста» до 25-річчя його заснування. В ньому взяли участь співаки першого хору, створеного Іваном Смолинським, і новий склад хору з диригентом Іваном Охримовичем. Під батутою Смолинського старі «бандуристи» виконали Н.Вахнянина «Урра, у бій» та І.Воробкевича «Задзвенімо». Ці пісні прозвучали виразно, емоційно, з колишнім завзяттям, що було відзначено С.Людкевичем: «Слухачам зробив цей виступ милу несподіванку як першорядним звуком, так і бадьорим видом і ядерною дисципліною та викликав у всіх свідків колишніх виступів «Бандуриста» сльози радісного одушевлення, що ще не «пропала козацька слава», не «звелася ще сила довоєнного співочого покоління» («Діло», 1930/127). Були й інші схвальні статті про концерт «Бандуриста» із згадкою про його першого диригента.
І.Смолинський виступав часом у пресі як рецензент. Показовим є його відгук у газеті «Діло» на концерт співака Романа Любинецького (партія фортепіано – Василь Барвінський) у Станиславові, який відбувся 14 червня 1923 року, – стисла, але вичерпна характеристика виконавських особливостей і вокаліста, і піаніста.
Що стосується роботи з хором Української гімназії, то і тут І.Смолинський мав видатні досягнення. Відомо, наприклад, що під його орудою в 1921 році учні поставили І дію опери «Утоплена» М.Лисенка та виконали кілька його хорових творів. Хор постійно брав участь у Шевченківських концертах.
Смолинський любив молодь, виховував її в патріотичному дусі. Учні, в свою чергу, були прив’язані до вчителя, цінували його як легку й дотепну у спілкуванні людину і доброго математика. Восьмикласники відвідували математично-фізичну секцію гімназійного «Научного Кружка», одним з керівником якої був І.Смолинський; тут відбувалися цікаві диспути, виголошувалися доповіді про визначних фізиків, вирішувалися математичні задачі підвищеної складності та проводилися консультації для вступників до університетів. Займався гурток і благочинною діяльністю. Наприклад, відомо, що в 1939 р. він жертвував 49.95 злотих на будівництво шпиталю ім. Митрополита Андрія Шептицького у Львові.
Також Смолинський постійно ходив із старшими гімназистами «на прогульки» у Карпати в кінці кожного навчального року. Був він і завзятим мисливцем, що учням дуже імпонувало.
Митець активно співпрацював із Станиславівською «Просвітою», «Українською Бесідою». 3 лютого 1935 р. він взяв участь як член журі в перших змаганнях читальняних селянських хорів «Просвіти», які відбулися в Станиславові. На конкурс приїхало п’ять колективів із навколишніх сіл. Про значення цього заходу у своїй статті писав відомий у місті суспільний діяч Іван Ставничий («Діло», 1935/48): «Оце зроблено почин, щоби нашу пісню охоронити перед шкідливими чужими впливам[и], щоб збуджувати й зберігати в населенню любов до рідної мови й пісні». Почесне право оголосити переможців змагань випало І. Смолинському (перше місце було присуджене хору з с. Микитинці, друге – з Павелча, третє – з Підпечар).
Після встановлення в Західній Україні радянської влади культурно-освітня активність І.Смолинського зменшується. Він недовго працює бухгалтером на шкірзаводі та в зеленому господарстві, викладає в школах Івано-Франківська та Надвірної.
Івана Смолинського не стало 30 січня 1965 року. Та в пам’яті родини і нечисленних вже колишніх учнів та знайомих він і досі залишився непересічною, яскравою особистістю.
Галина МАКСИМ’ЮК,
музикознавець

Переглядів: 685 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024