Неділя, 19.05.2024, 15:38:10

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2011 » Грудень » 17 » Іванові Голінею виповнилось би 80…
00:20:56
Іванові Голінею виповнилось би 80…
Хто такий Іван Голіней? Друзі-однодумці казали, що це Яремчанський Чорновіл, а частина жителів називала його Яремчанським Хмарою. У листах із Києва від друзів переважало звертання «Сизокрилий Карпатський Орле!». Влада ж називала його не інакше, як «заклятий уніат», «націоналіст», «бандьора».
Іван Голіней закінчив Надвірнянську середню школу, тому що його виключили за спротив вступу у комсомол із Ланчинської середньої школи, хоча його малюнки-портрети Івана Франка і Тараса Шевченка на республіканській виставці представляла Ланчинська школа.
Під час навчання у Надвірнянській школі організували з молодих сміливців боївку у складі Івана Голінея, Миколи Гуйтина, Федора Ковтуна, Василя Дем`янчука (отаман). Під орудою надвірнянця Василя Дем`янчука у той час, коли «зав`язувалися» колгоспи, вони підпалили скирти сіна у Фитькові у колгоспі. Як не намагалися працівники райкому, НКВД та міліції знайти винних у підпалі, про сміливців-учнів ніхто й не здогадався.
Насправді це був справжній український інтелігент, кваліфікований лікар, чуйний товариш, людина високої душі і щирого серця, з тонким розумінням історії своєї нації, рідної мови, любові до Бога і України (Поняття «Бог і Україна» він не розділяв).
Малював ескізи околиць і самі церкви, костели і каплиці. Як голова міської організації УРП Яремчанщини, разом із отцем Олександром став першим ініціатором будівництва храму Івана Хрестителя в Яремчі. Належав він до сильних духом, до тих, котрі у муках омріювали волю і незалежність України. Своє життя і талант присвятив поширенню слави про Україну. Ось його власні думи і слова-звернення до друзів: Чи знаєш ти, Кохана,// Що зветься в нас Любов?// Любов – це Україна,// Це Бог, це правди зов!// Чи знаєш ти, Голубко,// Яка в нас їй ціна?// За неї платим кров`ю,// За неї віддаєм життя!//.
У час жорстокої руйнації нашого духовного життя вирішив зберегти для нащадків хоч пам`ять про священні храми України. Лікар за спеціальністю, взявся за малювання храмів цілої України. Змалював Іллінську церкву, споруджену над Дніпром 1662-го на тому місці, де у 945-му існувала, мабуть, перша на Русі церква. У ній представники князя Ігоря (християни) приймали присягу з приводу підписання миру з греками; а також церкву Миколая Набережного з дзвіницею готичного стилю, котра розміщувалася поруч, але використали її як склад для кінострічок та пивних цистерн.
Разом зі своїм однодумцем і побратимом Федором Ковтуном проїхали цілу Україну, змальовуючи храми, збираючи одночасно історичні дані про час будівництва їх та будівничих і священнослужителів.
Думки, що мову, традиції, пісні можуть розтоптати чужинці-азіяти, і все це щезне, буде віддано забуттю, не давали йому спокою. А ще тієї пори його гостро вразило знищення каплиці у с. Залуква Галицького району (1986 р.), збудованої 1848-го як пам`ятник скасуванню панщини. Нині вона відбудована і реконструйована. При цьому використовували і замальовки Івана Голінея (Усі замальовки він робив, дотримуючись розмірів згідно з маштабом).
При обшуках у нього забирали малюнки і не всі повертали, зокрема ті, на яких яскраво виражені сліди руйнації. І все ж таки залишилось понад 260 робіт, котрі представляли на виставках у Яремчі, Ланчині, Надвірній, Івано-Франківську. В обласному центрі виставку організував відомий історик-дослідник Петро Арсенич. Як правило, після кожної виставки кількість малюнків зменшувалась.
Іван Голіней усе життя боровся із засиллям чужинської ідеології, за побудову незалежної, самостійної України. Його неодноразово викликали в органи КДБ, «приглядались» до його діяльності, залишали на 2-3 дні без їжі у кімнаті допиту, залякували звільненням з роботи за антирадянську діяльність. Іван часто говорив із жалем, що йому легше було б у тюрмі, ніж на такій волі, що вже й дихати йому не дають, що тут він чужий серед своїх, а там був би з друзями й однодумцями.
Він боровся за справедливість, відстоював інтере­си хворих, рішуче виступав проти хабарів і «подарунків» у лікарській практиці. Працював головним лікарем Яремчанського тубдиспансеру й одночасно головою комітету профспілки лікарів Яремчанського району, але після чергового конфлікту з головним лікарем району Рибертом і першим секретарем райкому партії Сілявою його звільнили з роботи, а тубдиспансер ліквідували (Справа Голінея-Риберта-Сіляви). Іван Іванович залишався без роботи понад 2 роки.
Він, мабуть, єдиний в Яремчі, підтримував зв`язки із Євгеном Сверстюком, Валентином Морозом (влаштував його під час хвороби в лікарню у с. Делятин під чужим прізвищем без відома адміністрації та органів партії), Ліною Костенко, Ерастом Гуцуляком, Василем Яременком та іншими представниками української інтелігенції Києва, Львова, яких переслідувала агентура КДБ.
Брав активну участь у збиранні коштів і передавав їх у Київ для передплати літератури й преси дисидентам, котрі знемагали у тюрмах і таборах «большевицького раю». Подавав окремі дані для самвидаву Валентинові Морозу. В Яремчі організував розкопки загиблих повстанців УПА, на місці яких у Яремчі побудована капличка великомученика Степана у честь річниці народження Степана Бандери. Проект каплички виготовив головний архітектор м. Яремче за ескізом малюнків Івана Голінея.
Документацію і проект виробив та оформив автор статті Степан Голіней, допомагав Михайло Сміх, спонсорував будівництво Петро Семків, відкриття й освячення кап­лички провели о. Миколай зі Львова та колишній парох м. Яремче о. Никанор.
Іван Голіней на той час уже упокоївся у Бозі. Він глибоко переживав усі незгоди, які переживає ще й нині Україна.
Чорнобильська трагедія стала і його особистою трагедією: у лютому 1992-го він помер від саркоми в короткім часі після третього повернення з Чорнобиля, де організовував допомогу своїм братам-українцям, котрі опинилися у біді.
Іншим допомагав. Собі ж допомогти не зміг. Але дух, ідеї, які він ширив, живуть, вони долають простір і оселяються у серцях людей іскрами великої любові до неньки України.
Від імені родини прошу рідних, друзів, знайомих Івана Голінея: помолімся разом за упокій щирого патріота України! Вічна йому пам`ять, а земля нехай буде йому пером.
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Степан ГОЛІНЕЙ,
Соросівський учитель, смт. Делятин

Переглядів: 742 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024