11 червня, у Неділю всіх Святих, у селі Нова Липівка Тисьменицького протопресвітеріату владика Йосафат Мощич, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, освятив відреставровану древню німецьку церкву.

Розділити радість з парафіянами та парохом о. Василем Фіголем прибули священослужителі з цілої Архієпархії. А саме о. Андрій Кудлик, о. Петро Малецький, о. Роман Дармограй, о. Мирослав Пронюк, о. Олексій Данилюк, о.Ігор Баланда, о. Володимир Гринишин, о. Володимир Майка, о. Андрій Цеслів (Коломийсько-Чернівецька єпархія) та отець-ігумен Никодим Гуралюк з Погінського монастиря, інформують "Вікна" з посиланням на прес-службу Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Варто зазначити, що реставраційні роботи над храмом тривали близько трьох років спільними зусиллями парафіян та гостей парафії.

На початку духовенство, парафіяни та гості вийшли на церковне подвір’я, щоб зустріти Владику Йосафата, після чого щиросердечно запросили Преосвященного Єпископа піднести архіпастирську молитву за мешканців села та всіх присутніх. Урочисте богослужіння розпочалося з Чину освячення нового престолу після якого розпочалася Архієрейська Божественна Літургія.

По завершенні Служби Божої Архієрей виголосив повчальне слово та привітав усіх присутніх зі святом. Єпископ наголосив, що "освячення престолу це історична подія для села, бо на ньому буде звершуватися Безкровна Жертва та буде підноситися молитва за всіх парафіян". Підмітивши невелику чисельність громади храму, Владика подякував парафіянам водночас за велику жертовність та уділив усім присутнім своє архієрейське благословення.

Довідка. Витоки села Нова Липівка (село є структурною одиницею Липівської сільської ради) сягають початку ХІХ ст., коли у 1820 року німець Готфрід де Сіттауер започаткував на лівому березі невеликої річки Полінська у південній частині села Ляцьке (тепер село Липівка) поселення німецьких колоністів. За його прізвищем воно одержала назву Сіттауерівка, з якою проіснувало до 1939 р. В часи ідеологічного радянського диктату окремі автори робили спробу штучно придумати думку про походження назви поселення від шутрового кар’єру ( тобто Шутрівка).

Поступово поселення розбудовувалось і кількісно збільшувалось. У 1907 році у колонії було вже 34 будинки, 223 жителі з яких 214 німці. Власне останні роки ХІХ – початку ХХ ст. стали періодом його найбільшого розквіту і кількісного зростання. Джерела згадують на 1900 році новопосаджений сад площею 1 гектар. У 1900 році на поселенні була відкрита однокласна німецька школа, першим вчителем у якій був Бізанц Якоб. У 1904 р. німецькі поселенці збудували дерев’яну лютеранську кірху у готичному стилі, яка була унікальною пам’яткою сакральної архітектури краю і приємно констатувати, що нею залишилась. Впродовж доволі короткої історії свого функціонування їй випали тяжкі часи. У період Першої світової війни (1914 – 1918 років), територія поселення була прифронтовою зоною, а поруч розташоване село Ворона більшості було спалене. Найбільш складні часи для культової пам’ятки припали звичайно на радянський період, коли місцевий колгосп почав використовувати її під зерновий склад. Прикро було спостерігати, коли на стінах ще доволі колоритно зберігались написи з Євангелія: "Бог є Любов, і хто в любові перебуває, перебуває в Бозі і Бог перебуває у ньому". І все ж до честі ідейних натхненників сьогоднішніх реставраційних робіт ці написи на німецькій мові зберегли автентичними.