30 березня 1991 року Глава Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Мирослав Іван Любачівський повернувся з тимчасового осідку в Римі до свого Митрополичого престолу у Львові. Це повернення завершило тривалий період виходу УГКЦ з підпілля.

У травні 1991 року Верховний архієпископ побував з візитом у Калуші, де відслужив молебень в церкві Архистратига Михаїла. Власними світлинами історичного візиту поділився калушанин Володимир Халупа.

Згодом світлинами з "Інформатором" поділився і дослідник історії калуської "хімії" Анатолій Дутчак. У коментарі "Вікнам" він зазначив, що це є оцифровані діапозитиви, так звані слайди.

"Зняті вони на позитивній НДР-ській (НДР — Німецька демократична республіка. — Авт.) плівці ORWO Chrom 18 UT. Зняті давно і оцифровані тоді, коли вони вже втратили свої якості. Навіть німецька хімія має термін придатності і з часом такі діапозитиви втрачають кольори і різкість. Їх треба було цифрувати раніше але тоді ми, фотолюбителі, не мали такої техніки. При оцифруванні кольори ще можна відновлювати але різкість вже не повернеш. Тому і копії зроблені невеликої ваги, з них не зробиш великі фото бо тоді втрата різкості помітна Ну і сама зустріч, зустрічаючі, вітання кардиналу від калушан Романа Сушка і Ірини Сохацької на балконі будівлі ПАТ "Промінвестбанк" . В ті часи та будівля була, мабуть, найкращою в Калуші, як ззовні так і всередині. Наша організація мала рахунок в тому банку і походи туди були, як відвідини храму капіталізму, на який ми всі тоді покладали надії".

Як відомо, після повернення до України через 43 роки еміграції Блаженніший Мирослав Іван Любачівський розпочав активну працю над відродженням та становленням УГКЦ, яка перебувала в підпіллі з 1947 року. У березні 1994 року з його подання відновлено діяльність Львівської Богословської Академії. За час його невтомної діяльності в Україні було розбудовано необхідні для подальшого життя Церкви структури, створено чотири нових єпархії, висвячено сотні священників, налагоджено катехитичну працю. Про це пише Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.

Соціальна праця УГКЦ отримала поштовх для свого подальшого розвитку як із відновленням лічниці Митрополита Шептицького, так і з заснуванням в Україні міжнародної благодійної організації «Карітас».

Святіший Отець папа Іван Павло ІІ при призначенні Івана Мирослава Любачівського Предстоятелем Української Греко-Католицької Церкви зазначив:

«Після довгої застанови і призивання помочі Господа в молитві, прийшов я до висновку, щоб іменувати як коад’ютора з правом наслідства для Блаженнішого Кардинала Йосифа Сліпого Преосвященнішого Кир Мирослава Івана Любачівського, Митрополита Філадельфійського для українців. Для цього високого завдання його чинять достойним його непересічна побожність, його пастирська ревність, його наукова підготовка і гарні прикмети лагідності і покори, що скращують його вдачу. Йому належить моє довір’я і мої побажання — дуже щирі й сердечні» (Слово до українських владик, 27 березня 1980 року.).

Любачівський у Боднарові, Підгірках та Калуші

Як повідомляла газета «Дзвони Підгір’я» 18 травня 1991 року, візит у Калуш відбувся у понеділок, на початку другої декади травня 1991 року, коли Його Блаженство вдруге відвідав Прикарпаття. На 10 годину він був у Боднарові, де його з хлібом-сіллю вітали місцеві жителі. На той час громада працювала над спорудження храму, тож прагнула благословення Патріарха.

«Хоч у Вас довга народна нива, а Ви обтяжені  великою святою працею, — сказав при зустрічі о. Ярослав Підлуський, — щиросердечно просимо Вас завітати до нашої святині, які будуємо, і з Божою поміччю хочемо скінчити. Вона має стати джерелом життя вічного. Але перед тим хочемо Вашого благословення, хочемо, щоб Ваша батьківська опіка завжди була з нами», — писала місцева газета.

Патріарх УГКЦ, відправивши «Отче наш» на порозі новобудови, посвятив майбутню церкву.

Відтак Його Блаженство на деякий час зупинився у Підгірках, де його вітав тоді голова Калуської районної ради Василь Прокопів та настоятель місцевої церкви о. Михайло Бойчук, який зазначив, що окрасою передмістя є символічна могила борців за волю України. Тоді Патріарх УГКЦ у товаристві єпископів освятив монумент на стрілецькій могилі.

На 11 годину автомобільний кортеж з високоповажною делегацією прибув до церкви святого Архистратига Михаїла в Калуші.

«Там зібралися тисячі наших краян з хоругвами, національними стягами, а головне — із зворушеною щирістю у поглядах та іскрою любові у серцях. Заграли мелодіями церковні дзвони», — писав тоді журналіст Михайло Коломиєць, який разом із фотографом Станіславом Шаповаловим запропонував читачам репортаж.

Урочистості біля церкви святого Архистратига Михаїла

Коли хор під орудою Юліана Дзюбановича виконав дві урочисті церковні пісні, делегація на чолі з Патріархом УГКЦ піднялася на балкон Промбудбанку (пізніше — Промінвестбанку. — Авт.). Звідси до громади звернувся тоді перший заступник голови міської ради Євген Гірник. Відтак слово для привітання Верховного Архиєпископа надали міському голові Роману Сушку.

«Саме ця площа, цей майдан, ця церква святого Михаїла пам’ятають, як напередодні другої світової війни до нас приїхав Митрополит Андрей Шептицький. І по волі народу цей майдан нині названо на його честь… Ваше Блаженство! З великою радістю зустрічає український народ Ваш прихід до престолу. Сьогодні калушани хлібом-сіллю відкрили Вам браму до міста Калуша, сьогодні відкрили для Вас свої серця вірою, що Ваш приїзд додасть нам сили у боротьбі за нашу найзаповітнішу мрію — створення Української незалежної демократичної держави, з вірою, що Ваш приїзд допоможе нам об’єднатися, набратися терпіння у цій великій і довгій боротьбі і помножить нашу любов до Бога і України»», — зазначав тоді очільник Калуша.

Главу УГКЦ Мирослава Івана Любачівського також вітала парафіянка церкви святого Архистратига Михаїла Ольга Руда, яка передала вітання від жителів села Грабівка, «де люди протягом 45 років не корилися насильству», переховували двох греко-католицьких священників. Також Патріарх отримав через Ольгу Руду вітання від парафіян села Голинь, які «понад десять років, як ніч, так день, пильнувало свого храму, що хотіли спалити».

«Нам, галичанам, Львівщина дала Кир Андрея Шептицького, Тернопільщина — подарувала нам Патріарха Йосифа Сліпого, а наша Івано-Франківщина подарувала нам Патріарха у Вашій особі», — акцентувала Ольга Руда.

Від місцевої філії Союзу українок гостя вітала Ірина Сохацька, яка подарувала Главі УГКЦ молитовник, видрукуваний у Калуші з нагоди приїзду Блаженнішого. У своєму слові калушанка мовила:

«…Ми пам’ятаємо приїзд на Калущину Митрополита Андрея Шептицького, Він приїжджав до нашого міста два рази: у 1929 році (точніше — в 1930. — Ред.) та перед війною. Ми були благословені ним і дочекалися сивоголовими знову бути благословеними».

Від калуської дітвори Мирослава Івана Любачівського вітав Юрчик Андріїв.

Глава УГКЦ виголосив проповідь, в якій закликав до єдності церкви:

«Я знаю, що зараз всіх вас болить церковний розкол, який постав на Україні. Це спричинене і незнанням власної історії, і тим, що наші сусіди не завжди до нас відносились  по-християнськи. Та остаточно треба ствердити, що в критичних моментах нашої церкви і національної історії найбільше таким нам самим забракло того духу євангельської любові, до якої покликані усі, що себе називають Христовими учнями. Тож, не дай, Боже, щоб між нами так було. Христос постановив одну церкву, яка не є по суті ні польська, ні російська, ні грецька, ні англійська, ні українська, а Христова».

Як ідеться в публікації «Дзвонів Підгір’я», після «Отче наш» Верховний Архиєпископ дав вірним папське благословення. Тричі тисячоголосо на майдані Андрея Шептицького лунало «Слава!» на честь Глави УГКЦ. А перед церквою святого Михаїла з привітальним словом до Владики звернувся декан Калуського деканату о. Михаїл Бігун, який розповів, що на Калущині в умовах підпілля трудилися чотири десятки священників, двоє з яких дожили до 1991 року. Завдяки праці греко-католицького єпископату Калуський деканат має 18 священників, яких замало.

«Виходячи в ефір ватиканського радіомовлення, — зазначив настоятель церкви святого Архистратига Михаїла, — Ви казали, що прийде той час, коли будете зі своїм народом. І сьогодні настала та довгождана і пророча хвиля. Ми разом із Вами… То є доказ великої Божої любові, то є ознака, що Господь Бог нас любить. Сьогодні почуваюся щасливим, що можу передати ключі у ваші святительські руки. Витай, наш дорогий Владико, і керуй нашою греко-католицькою громадою так, щоби ми всі поєдналися, щоби було одне стадо і один Пастир».

Понад три години біля церкви тривала Архиєрейська Свята Літургія, яку Блаженніший відслужив у товаристві єпископів, всечесніших отців і, як пише видання, десятків тисяч вірних. Опісля декан Калуський вручив Главі УГКЦ пам’ятний знак з контурами церкви та гербом Калуша.

«Вікна» висловлюють подяку комунальному закладу «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради» за співпрацю.

Довідка. Блаженніший Мирослав Іван Любачівський народився 24 червня 1914 року у місті Долина (Івано-Франківська область). Священницькі свячення отримав 21 вересня 1938 року із рук митрополита Андрея Шептицького. Єпископську хіротонію — 12 листопада 1979 року у Сикстинській капелі у Римі (Італія). 7 вересня 1984 року перебрав на себе провід Українською греко-католицькою Церквою як єпископ-коад'ютор. Став четвертим кардиналом в історії УГКЦ. Помер 14 грудня 2000 року в місті Львів.

Підготувала Оксана ГУЗИНЕЦЬ-МУДРИК, головна редакторка