Четвер, 23.05.2024, 17:10:12

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
 
Архів новин
Головна » 2013 » Листопад » 1 » Як у Старому Лисці біля Франківська традиційне весілля гуляють
00:17:11
Як у Старому Лисці біля Франківська традиційне весілля гуляють
Три дні весільного дійства у прикарпатському селі Старий Лисець, що на Тисмениччині, переконали: можна не вибиратися в глибинку, щоби побачити справжнє українське весілля. І за 10 кілометрів від Франківська бережуть дідівські звичаї, плекають традиції і з задоволенням відтворюють давні обряди.
Підміські села, до яких належить і Старий Лисець, поступово відмовляються від традиційних весіль – тих, які тривають багато днів, на які треба скликати всю, близьку і далеку, родину, всім разом розкладати на городі намети і засукувати рукави до тривалої роботи на кухні. Все частіше весїлє, як по-бойківському називають свято місцеві мешканці, відбувають за сучасним сценарієм у якомусь із франківських ресторанів. Вибір на користь сільської автентики в таких умовах стає принциповим. Зоряна Рощук та її батьки вирішили відтворити правдиве старолисецьке весїлє – так, як велить прадідівський звичай. Допомагали родині молодої втілити задум учасниці місцевого хору «Родина» - і порадою, і піснею, і весільним ладканням.
Таки не три дні, а весь тиждень проходить у весільних клопотах. З понеділка на обійсті готують господарські намети. В одному з них з середи варять, парять і смажать – на шістьох конфорках плямкають і стогнуть каструлі й баняки. В іншому ріжуть, крутять і складають – кипить делікатна робота з голубцями, налисниками, оселедцями. Третій намет – господарський склад, де миють і пуцують посуд та інше столове начиння для 500 гостей.  Робота затихає хіба вночі, та й то лише на кілька годин – молоді і старші жінки постійно змінюють одна одну біля столів, мисок, тарелів. Родичі, сусіди, друзі, колеги по роботі – всі, хто прибувають до молодої «помагати», знаходять роботу. Час від часу виринає пісня – і здається, що справи сунуться швидше.
Чоловіки і хлопці працюють окремим товариством – кладуть весільні намети, зносять у них лавки, шикують ряди столів, протягують світло. Все це не заважає їм зачіпатися до жінок - жартувати і залицятися. Хлопців, які будуть дружбити, виряджають в ліс по барвінок і сосенки. Барвінок – на вінок нареченій. Молоді смерічки – на оздобу подвір’я і намету. Друзі молодого в четвер мають принести з лісу верхівку молодої сосни, дружки цього ж дня прикрасять її цукерками і стрічками – весільне деревце готове. Воно символізує міфічне дерево життя, вважається оберегом майбутнього добробуту молодої сім’ї і мусить постійно супроводжувати весїлє. В суботу деревце разом із весільним короваєм урочисто пронесуть вулицями Старого Лисця – від молодого до молодої, потім до церкви і до столу. Після того, як затихнуть весільні скрипки і цимбали, деревце винесуть в сад і вкладуть в крону молодої яблуньки – щоби добре, як і молода жінка, родила.
В п’ятницю починається власне весільне дійство. Його цвяшок – обряд «Віночки». П’ять веселих гонорових свашок - а це обізнані у весільних традиціях і співанках учасниці хору «Родина» - прибувають до молодої «віночок шити». «Ой, не вийси, барвіночку, не війсь по дорогах. Але вийси, барвіночку, дівкам по головах», - зачинають ладкати свашки. Ці ладкання – унікальна традиція весільного співу, яка збереглася лише у Карпатському регіоні, в тій його частині, яку відносять до Гуцульщини, Бойківщини і Лемківщини. Незважаючи на різні слова, рими і ритми, теми та емоції у ладканнях всіх етногруп спільні – пов’язані із кожним важливим моментом весілля і супроводжують їх. Обряд одягання весільного вінка неспішний: три години співу в супроводі троїстих музик, нашивання гілочок барвінку на вінок, приміряння, прикрашання квітами та стрічками. Ладканки змінюються від повчальних до величальних, від сумних – до жартівливих. «Нащо мене віддаєте, мої рідни тато? Хто вам буде через зиму звеселяти хату? Нащо мене віддаєте, мої рідни мамо? Хто вам стане, хто вам зварит обідочок зрану?» Не тільки мама, а й сама молода витирає сльози. «Ой упала звізда з неба, тай розсипаласи. А Зорянка позбирала – закосичаласи». Подружки молодої разом зі свашками допомагають нареченій одягнути вінок, уплітають в нього стрічки. У вишитому гарячими маками національному вбранні молода разом із дружками в національних строях – всі у віночках, що їх зшили свашки, - ідуть до молодого і його родини. Усіх треба «обійти» - закликати на весїлє.
Суботній день починається з одягання і заплітання молодої. Свашки біля неї з самого ранку приспівують: «Ой чого ти, Зоряночко, не плачиш-не плачиш? Ти вже своє гуллянічко а втратиш, а втратиш». Разом із нареченою прибирають і «другу молоду» - підставну готують виміняти у молодого на щось дороге під час «викупу». Всі разом міркують: чи буде «фальшивий молодий»? Замість нього псевдонареченій вручають мішок, обклеєний несправжніми доларовими купюрами, в якому щось ворушиться. «То наш молодий – такий файний, такий чорнявий», - приповідає бабуся молодого. Коли мішок розв’язують, звідти дає драпака тлустий чорний кіт. «Чогось таріль торкоче – то він грошей хоче, хоче він золотого він пана молодого», - продовжують ладкати свашки. Жартівливі торги завершуються, і батьки з молодими заходять в дім – належить благословити пару образом і колачами.
До церкви, як того вимагає давній звичай, все весілля йде пішки. Молодим передують діти – хлопчики і дівчатка, одягнені в біле, встелюють дорогу барвінком. На зворотному шляху діти посипатимуть шлях молодятам пелюстками троянд, а молоді розкидатимуть цукерки в кожен двір, де є діти. Дорогою до процесії будуть приєднуватися гості – до шатра весілля повернеться вже велелюдним. Зустріч гостей, традиційні обряди «завітання», «переспів гостей», «дари», «замолодичування», «перетанцьовування» пройдуть по-особливому – зі старолисецьким колоритом. «А староста з кухаркою та одної змови – віносили чужу працю з чужої комори. А старосто, а старосто, що то за помівка, що на нашім на столі не стоїт горівка?» Весїлє – з музиками, співами і танцями - не вщухне до ранку. І через кілька годин відносної тиші відновиться - «гулєти». Знову накриють столи і заспіває скрипка, і свашки заладкають прощальних.
Три дні троїстих музик зі скрипкою і цимбалами. Три дні співанок, коломийок і весільних пісень. Три дні щедрості - від щирого серця, для душі і для тіла. І навіть з понеділка, коли вже поєднана родина з кількох десятків чоловік заходилася розбирати «палатки» і прибирати подвір’я, весільний дух уперто не збирався покидати добре місце - усе ще співалося, жартувалося, час від часу хтось іще зривався в танок. Ой-ра, гулєй вісїлє у Старому Лисці!..
Наталія КУШНІРЕНКО

Переглядів: 624 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024