Один із найкращих фронтових командирів Січових стрільців Осип Букшований народився 1 червня 1890 року (Косівський район Івано-Франківської області) у селянській сім'ї. Закінчив місцеву школу, здав іспити на атестат зрілості в Коломийській гімназії, вступив до Львівської Політехніки.
З серпня 1914 року – в лавах Легіону УСС як "запасний старшина", під час вишколу в районі Страбичів – Горонда біля Мукачева у вересні – жовтні 1914 року дістав під командування 2-гу сотню 1-го куреня. На фронті з 7 жовтня 1914 року, активна участь в боях на вістрі австро-угорського контрнаступу в напрямі Сколе–Стрий, Турка–Дрогобич, у якому на короткий час було відбито в росіян стратегічний нафтовий басейн. Сотня Букшованого 13 жовтня дійшла з боями до Коростова. Звання капітана.
Жовтень 1914 – січень 1915 року: оборонні бої на Карпатських перевалах, бій на горі Магура.
Лютий 1915 року: контрудар на ст. Лавочне в надзвичайно складних погодних умовах, після якого в сотні Букшованого залишилося 55 стрільців.
Квітень 1915 року: бій на г. Маківка. Наступ Центральних держав, Горлицький прорив російського фронту та визволення Львова.
29 травня 1915 року: в районі с. Лисовичі під Болеховом з більшою частиною сотні потрапляє в російський полон.
В полоні перебував у м. Вольск, згодом – в Ташкенті (урюк, арик, с/г роботи...). Познайомився з Оленою Степанівною.
Липень 1915 року – разом із другом-галичанином, хорунжим В.Свідерським влаштував втечу із російського табору для військовополонених, на кордоні з Персією затримані, доставлені у в'язницю в Тегерані. Звільнені завдяки німецькій місії, вступили на контрактну службу в місцеву армію, участь в боях проти російського корпусу Баратова.
Весна 1916 року – переїзд в Туреччину, участь в боях на Месопотамському фронті проти англійців, знайомство з майором А.Шаманеком. Букшований і Свідерський відзначені турецьким Півмісяцем і Залізним Хрестом.
Осінь 1916 року – разом із ешелонами турецьких військ, що прямували в Галичину, через Болгарію та Угорщину повернувся до Відня, де діяла Станиця УСС та Бойова Управа УСС. Дізнався про долю полку УСС, який у вересні 1916 року був практично розгромлений росіянами на Лисоні та відведений у глибокий тил (Пісочна – Розвадів) на переформування. З 44 старшин полку залишилось 16, з усього куреня, де Букшований командував сотнею – тільки О.Семенюк.
Березень 1917 – на фронті під Бережанами, командир сотні.
29 червня 1917 року – бій під Конюхами, де більша частина полку УСС потрапила в російський полон разом з полковим командиром полк. Ф.Кікалем. З вересня – в тилу на переформуванні.
Березень – жовтень 1918: прогулянка на Велику Україну в складі айстро-угорських окупаційних військ за маршрутом Жмеринка–Одеса–Херсон–Єлисаветград–Олександрівськ (нині Запоріжжя).
Жовтень – Листопад 1918: полк січовиків виведено в Чернівці. Отримавши депешу зі Львова про український військовий переворот, полк вирушає в Галичину, в ешелоні 28-літній майор Букшований, командир полкового Вишколу, з групою офіцерів усуває командира полку майора О.Микитку, і, долаючи саботаж польських залізничників, прибуває до Львова 3 листопада 1918 р: 4 стрілецьких, 1 скорострільна сотні+чета гранатометів і мінометів. Прибуває на ст. Сихів, оскільки Головний Вокзал українське командування успішно зливає полякам.
На пероні О.Букшованого замість штабних офіцерів українського війська зустрічає громадянка в цивільному, яка передає застарілий наказ: взяти Цитадель(2 сотні) і підсилити гарнізон Головного Вокзалу(2 сотні). Виконуючи наказ, Букшований особисто повів дві сотні на непотрібний штурм Цитаделі (через Стрийський парк), по дорозі відбивши залізничну станцію Персенківка і радіотелеграф у Козельниках(де взяв у полон понад 20польских "орльонт").
3 – 21 листопада частини Букшованого в запеклих вуличних боях утримують ключові будівлі в центрі Львова: Цитадель, Оссолінський інститут (зараз – ЛНБ ім. Стефаника), Крайовий Сейм (зараз – ЛНУ ім. Франка), банк на розі вул.Коперніка, ст. Підзамче і артилерійські позиції на Високому Замку. Неочікуваний вечірній наказ 21 листопада 1918 року евакуювати Львів Букшований сприйняв як державну зраду і грозився заарештувати командування Галицької армії.
22 листопада 1918 р. – всупереч наказу полк. Г.Стефаніва відступити до Борщович і перекрити залізницю Львів – Броди, Букшований відвів полк УСС на ближню лінію Підбірці–Лисиничі–Винники–Чишки, започаткувавши фронт блокади Львова.
грудень 1918р. – реорганізація полку січовиків в 1-у Бригаду УСС, яка увійшла в 2-й Корпус ГА, весною 1919 року нараховувала 5 куренів і гарматний полк із 6 батарей. Еліта Галицької Армії.
4–9 грудня–участь в боях під Городком.
27 грудня 1918р.: штурм Львова. Січовики взяли Боднарівку, Сихів, Зубру, Козельники, Персенківку, але були змушені відступити після 3-денних боїв.
19 січня 1919р.: бої під Любенем Великим.
17–25 лютого 1919 року: прорив польського фронту під Вовчухами–після невдачі 7-ї Львівської Бригади в дію введено резервну 1-у Бригаду УСС, яка під Городком на ділянці Братковичі–Долиняни перерізала залізницю Львів–Перемишль. Повна блокада Львова.
14–15 квітня: командуванняліквідацією комуністичного заколоту в Дрогобичі. Дві сотні Букшованого та бронепотяг знято з фронту і перекинуто в центр нафтовибодутку Галичини, взято в полон 800 озброєних повстанців.
Квітень–травень 1919 року – відступ з важкимиоборонними боями в складі 2-го Корпусу ГА.
8 червня 1919 року – початок Чортківської офензиви – контрнаступу галичан, бригада Букшованого на вістрі головного удару; переможне визволення Бучача, Тернополя. 28 червня 1919 р.– бої на підступах до Жидачева, перспектива швидкого визволення Львова. Наступ захлинувся через брак амуніції. Відступ за Збруч.
Липень та перша половина серпня 1919: гарнізонна служба в Кам'янці – Подільському, бригада виконує роль швейцарської гвардії при уряді диктатора ЗУНР Петрушевича.
Серпень – вересень 1919: наступ на Умань–Одесу, штурм Брацлава, зустріч з махновцями та неформальне перемир’я з повстанськимкоманлуванням.
Жовтень – листопад 1919: фінальні бої в Чотирикутнику Смерті.
28 листопада 1919 р. після підписання угоди з Добрармією Денікіна, "Отаман Букшований, не хотячи погодитись з сучасним станом речей, віддалився з кількома старшинами і сто людьми кудись на Староконстантинів--правдоподібно сполучитись з відділом отамана Коновальця..." Опинився в тифозній Бершаді.
В лютому 1920 – в Кам'янці-Подільському.
Травень 1920 – арешт в Жмеринці у зв'язку із заколотом 2-ї і 3-ї Бригад ЧУГА, вивезений до Одеси, допитувався керівником місцевої ЧК Реденсом, потім етапованийдо Харкова.
Червень – липень 1920 р. : концтабір у Кожухово під Москвою. Звільнений завдяки праці Галбюро при ЦК РКП(б), де працювала Ніна Кухарчук – майбутня дружина Хрущова.
Робота у "Всеобучі", навчання на “дипломатичних курсах” в Москві.
1921 р.: робота в наркоматі освіти в Харкові.
травень 1922 р. – очолив Закордонне Бюро Допомоги Комуністичної Партії Східної Галичини – закордонну розвідувальну резидентурупід егідою Комінтерну та ВЧК.
серпень 1922 р. – прибув пароплавом Петроград – Гамбург у Німеччину з чеськими документами, легалізувався в Берліні як кореспондент.
жовтень 1922 р. – поїздка до Відня. Роль кореспондента журналу "Наша правда" – рупора ЦК КПЗУ.
Січень 1923 р. – липень 1924 р.: робота в Берліні у комуністичному видавництві "Космос".
1924 р.– повернення до УСРР, робота помічником головного редактора Держвидаву в Харкові, участь в 2-му з'їзді КПЗУ в Москві.
Квітень 1925 р. – переїзд в Київ, робота в Держвидаві.
25 липня 1926 р. – арешт польським патрулем в Заліщиках при спробі перетину кордону з документами на чуже ім'я.
Лютий 1927 р. – суд, де адвокатом витупав колишній комбриг Золочівської Бригади УГА отаман С.Шухевич (дядько Романа Шухевича). Звільнення у 1928 р. Робота в "Сельробі", підтримка лінії Кагановича в конфлікті в КПЗУ.
1932 р. – арешт польською поліцією за підривну діяльність, випущений під заставу у 4000 злотих, втік через кордон до Української радянської соціалістичної республіки. Робота в Харкові у редакції журналу КПЗУ “Наша правда”.
23 вересня 1933 р.: арешт НКВС, вирок –10 років концтаборів. Соловки. Розстріляний в листопаді 1937 р. Реабілітований у 1959.
Юрій Михальчишин | 
