2 січня 2025 року у відділі краєзнавчої літератури Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка представлено тематичну книжкову експозицію «Ярослав Лесів: думки з-за ґрат», приурочену поетові, правозахиснику, священику, активному учасникові національно-патріотичного і релігійного руху Ярославу Лесіву.

о. Ярослав Лесів є визначною особистістю в історії нашої Церкви. Його мученицькою смертю був запечатаний вихід УГКЦ з підпілля. Він, невтомний борець за волю Церкви і народу, назавжди закарбувався в пам'яті вірних як добрий пастир. За свій короткий вік він встиг вписати печать свого духу там, де стояли застережливі знаки для полохливих. Його біографія дає приклад тому, що важливі події відбуваються тільки тоді, коли є відважна людина, яка попри все робить те, що треба, що повинен хтось робити. Окрім хисту, тут потрібна сила волі незвичайна.

Ярослав Лесів своїм особистим життям і творчістю своєю був для нас ідеальним взірцем, як треба стояти за правду, як не можна робити найменшого кроку вбік зі шляху борні, яким ішли попередні покоління, як не слід впадати в млість зневіри, коли можна втерти із чола піт і зібратись силою духу, щоб іти далі, навіть якщо здається, що ти вже один.

Найповнішого видання - «Сніг без ґрат», укладачем якого є Орина Сокульська, відтворює масштабний світ художніх зацікавлень автора. Окрім поетичних творів, сюди увійшли його листи, статті, виступи, інтерв'ю. Із них проступає образ Людини, котрій довелося пронести свою любов до України, до рідного народу через найжорстокіші випробування долі, Людини, яка витворила такий художній світ, що назавше залишиться Храмом високих ідеалів. 

Форма поезії Ярославі Лесіва проста. Вона пливе, як молитва, як подих душі. Метафора прозора, слово ваговите, рима свіжа і її не помічаєш. На жаль, поетична спадщина Ярослава Лесіва скромна у кількісному вимірі, та є у ній такі речі, які межують з високими тогочасними довершеннями поетичних мініатюр. Євген Сверстюк ще при житті Ярослава Лесіва був завжди переконаний, що в його віршах можна знайти не одну поетичну перлину, що в них «все справжнє, народжене з болю, освітлене сяйвом наших одвічних ідеалів».

Епістолярій його - це швидше не листи у звичному нам розумінні й навіть не сповідь душі. Вони для нього були саме тим жанром, де він міг себе «виповісти» найповніше. У багатьох його листах, притому в листах до батьків-селян, часто менше, скажімо, описів тюремної буттєвості, ніж ліричних медитацій, виливів душі, власне, фіксування у слові того внутрішнього стану, що є станом творення. Його листи - це синівська вдячність батькам, що спрямували його на хресну дорогу, йти, не каючись, за любов до Бога і до України. Деякі з них - це яскраві зразки унікальної прози з лексичним багатством бойківського діалекту та психології  його носіїв.

Згадану вище книжку та деякі інші, що належать творчому перу талановитого автора, можна знайти на тематичній виставці «Ярослав Лесів: думки з-за ґрат», до перегляду якої щиро запрошуємо усіх зацікавлених.