Незважаючи на популярність різних ґаджетів, звичайні паперові календарі все ще прикрашають стіни у багатьох помешканнях та офісах. У давні часи календар був більше схожий на журнал чи книжку і слугував універсальним довідником.
Крім довідкової інформації, там публікувалися також оповідання, жарти, вірші й крилаті вирази. Нерідко такі календарі ставали настільною книгою мешканців міста і важливим виразом національного духу, пише Західний кур’єр.
Календарі товариства «Просвіта»
Українське освітнє товариство «Просвіта» було засноване у Львові в січні 1868 року, а в 1877 році запрацювала його станиславівська філія. Найуспішнішим та найпопулярнішим видавничим проєктом «Просвіти» стали календарі. У Галичині вони справді були настільною книгою кожної української родини. Щорічні видання обсягом більше ста сторінок випускали з 1870 до 1939 року. Хоч кожного року з’являвся новий календар, минулорічні випуски читачі продовжували зберігати, адже інформація, яку містили ці видання, не втрачала актуальності.
«Для кожного віку і стану» – так укладачі окреслювали читацьку аудиторію календарів. Значну частину цієї аудиторії складали селяни, тому укладачі публікували багато інформації, щоб підвищити їхній освітній та культурний рівень. Серед головних редакторів, які досить часто змінювалися, – галицький педагог та історик Юліан Целевич, журналіст Юліан Романчук, освітній діяч Петро Огоновський, січовий стрілець Юрій Шкрумеляк та інші.
На перших сторінках календаря «Просвіти» розміщався зміст і загальний прогноз погоди на рік. За ними слідував календар на місяць з римо-католицькими і греко-католицькими святами та астрономічною інформацією. В кожному випуску були розділи «З року на рік», «Що нового», у яких описувалися важливі події, що відбулися упродовж року: наприклад, повінь в Америці, громадянська війна проти султана в Марокко і аварія «Титаніка». Словом, читачі були в курсі всіх найважливіших подій, що відбувалися у світі. Обов’язковими розділами календаря були також таблиці курсів валют, розклад ярмарків, оголошення та реклама.
Особливо важливим періодом у виданні календарів «Просвіти» був 1908 рік. Саме на цей рік припадав ювілей, присвячений сорокаріччю заснування товариства. Календар видали у збільшеному форматі загальною кількістю 15 тисяч примірників, кожен із яких видрукували на 252 аркушах з 31 ілюстрацією. До цього часу жодне українське товариство або інституція такого календаря не видавали. Календар складався з чотирьох частин: «часть календарська, часть інформаційна, часть літературна, оголошення і список ілюстрацій». Редактором календаря був Я. Весоловський – працівник редакції львівської україномовної газети «Діло».
Звичайно, впродовж Першої світової війни «Просвіті» було складно не лише видавати календарі, а й загалом провадити свою діяльність. Після завершення війни товариство знову намагалося налагодити видавничу справу і випуск календарів. Адже календарі користувалися великим попитом, їх із задоволенням приймали книгарні Львова та багатьох інших міст. Лише їх можна було розповсюджувати шляхом комісійного продажу. Впродовж 1921-1923 років лише у канцелярії «Просвіти» їх реалізували близько 18 тисяч.
Матеріали до календарів подавалися завчасно, про що свідчить повідомлення працівника редакції А. Петренка від 19 липня 1934 року, у якому він зазначав, що складено 3,5 аркушів календаря, однак ще жодного аркуша не надруковано, завершено подання адрес надсилання календарів до читалень, вміщено рекламні оголошення на суму 1611 злотих. Це повідомлення свідчить також про те, що кожен випуск календаря обов’язково розсилався на адреси всіх філій «Просвіти» та до всіх читалень товариства.
Видавництво «Бистриця» та його «Народний календар»
В 1920 році у Станиславові було засноване видавництво «Бистриця». Його очільником став гімназійний професор Іван Чепіга, співвласниками були також Зенон Кирилович з Коломиї та отець Михайло Менцінський, катехит «Рідної школи» й власник крамниці «Церковна штука» в Станиславові. Найчастіше видавництво друкувало свою продукцію у друкарні Адама Кисілевського в Коломиї. Видавництво мало власні склади у Станиславові по вул. Липовій, 1 (тепер вул. Шевченка) і вул. Ґолуховського, 54 (тепер вул. Чорновола) та в Коломиї по вул. Міцкевича, 8.
В 1920-х роках видавництво «Бистриця» випустило чотири щорічники під назвою «Народний календар». У кожному календарі, крім традиційної частини з церковними святами, історичними відомостями та господарськими порадами, містився каталог книжкової продукції видавництва «Бистриця», а також реєстр «Українська преса в Галичині» з характеристикою українських часописів, умовами їх передплати та адресами редакцій.
Основу кожного календаря складала «Літературна частина», в якій друкувались твори Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Івана Липи, Андрія Чайковського, Павла Тичини, Григорія Чупринки, Миколи Матіїва-Мельника та інших поетів і письменників. Публікувались у календарях і науково-популярні матеріали, наприклад, стаття про есперанто «Міжнародні взаємини а міжнародня мова» Зенона Кириловича та нарис «До школи!» Осипа Пеленського про необхідність розвитку освіти в Галичині.
В 1920-х роках різноманітні українські освітні товариства, зокрема їхні станиславівські філії, почали активно відновлювати свою діяльність після війни, тому в «Народному календарі на переступний рік 1924» з’являються огляди Михайла Галущинського «Значіннє Просвіти» та «Рідна школа» в Станиславові», підписана ініціалами П. Г., які, мабуть, належать Гнатові Павлюху – керівнику станиславівської філії товариства «Рідна школа» у 1908-1928 роках. Крім календаря, видавництво «Бистриця» видавало книжкові серії «Діточі читанки», «Бібліотека для української молодіжи», «Літературна бібліотека» та «Практична бібліотека». Видавництво також випускало часопис «Книжка», який інформував читачів про україномовні видання та український літературний рух.
Польськомовні та німецькомовні календарі
Вперше календар був виданий у Станиславові в 1838 році у друкарні Яна Павла Піллера – першого міського друкаря. Він називався «Загальний домашній і господарський календар, вирахуваний відповідно до горизонту станиславівського». Календар містив генеалогічне дерево австрійського імператорського роду, інформацію про поштові тарифи та штемпелі, міри ваг, розклад ярмарків і графік роботи головної пошти у Львові. З нього ми довідуємося, що пошта зі Станиславова до Львова і навпаки відправлялася тричі в тиждень.
Цей календар містив лише одне рекламне оголошення, в якому друкарня Піллера пропонувала придбати книжки за зниженими цінами. В асортименті була 71 німецька книжка, 22 польські й лише одна українська. Директор першої міської бібліотеки Юстин Сокульський згадував, що в її фондах було кілька таких календарів, але до наших днів вони не дійшли.
В подальші роки календар Піллера став більш інформативним. Так, у 1845 році в ньому містився залізничний розклад і поради для жінок. «Хай твій дім буде цілим світом для тебе, бо така жінка є доброю дружиною, кухаркою і нянькою, а розсудливий чоловік хоче знайти в дружині ще й приємну товаришку і життєву порадницю для своїх дітей», – говорилося у цих порадах.
В 1846 році в календарі містився перелік планет Сонячної системи, періоди сходу сонця, список релігійних свят, фази місяця та багато іншої корисної інформації. Давалися господарські поради, наприклад, як позбутися мурах чи вирахувати вагу худоби за її розмірами. Були в календарі й жарти наприклад, такий: «Розмовляють двоє селян. Один каже: от пішов би сильний дощ, і все би гарно з землі вилізло! – Побійся Бога! – відповідає другий. – У мене в землі лежать дві колишні дружини!».
На початку ХХ століття вибір календарів у місті значно зріс. Великою популярністю користувався «Календар станиславівський», який друкувався у Тарнові. Придбати його можна було в бюро підписки відомого місцевого видавця Романа Ясельського або в редакції «Кур’єра станиславівського». Цей календар видавався у двох версіях – для міста і села. Як бачимо у рекламі в газеті «Кур’єр станиславівський» за 18 вересня 1904 року, календар на наступний 1905 рік містив шематизм (список офіційних службовців), адресну книгу й літературний додаток.
У видавництві Ясельського виходив календар «Станиславів’янин», який у 1910 році надрукував поради, як користуватися телефонним зв’язком і список офіційних установ Галичини й Буковини з указанням відстані до них зі Станиславова. Цієї інформації не було в жодному іншому календарі. До нього додавалися плани міста й театру.
В 1905 році в Станиславові вийшов купецький календар, призначений для ділових людей міста. Продавався й німецькомовний «банківський календар», який містив список аукціонів та різноманітну фінансову інформацію. Учні міста охоче купували «студентський календар», де було багато пізнавальної інформації з історії, математики та інших наук.
Серед німецькомовних календарів поширеними були видання чеха Штайнбренера, які у 1901 році викликали в місті гучний скандал. В оповіданні, опублікованому в цьому календарі, йшлося про «нерозумних слов’ян», що викликало обурення в багатьох поляків і українців міста.
Мешканці Станиславова купували й львівські календарі, які продавалися по цілій Галичині. В них містилася інформація про різні галицькі міста, зокрема й про Станиславів. Львівський календар «Галичанин» у 1867 році опублікував інформацію про станиславівську промисловість і торгівлю й повідомив, що в Станиславівському повіті тоді проживав 65 201 мешканець, було два великих міста, два містечка і 62 села. Жінки Галичини користувалися дамським календарем «Ранкова зоря», який, крім звичайної для календаря інформації, містив поради щодо гігієни, краси й ведення домашнього господарства. Пропонувалися й календарі від благодійних товариств, кошти з продажу яких ішли на розвиток освіти та інші доброчинні цілі.
Олена БУЧИК |
