Більшість галичан і відвідувачів міста, відвідуючи Галицький замок, мають змогу оглянути вцілілі до сьогодення об’єкти, які свого часу становили єдиний комплекс потужного фортифікаційного укріплення над Дністром. Одним з цих об’єктів пощастило більше і вони були відбудовані (Шляхетська вежа з частиною оборонного муру), інші тепер досліджуються археологами (В’їзна вежа), ще інші перебувають фактично в руїнах (каплиця / костел Святої Катерини).
В цілому, маємо певну кількість джерел та наукових праць, іконографічних і картографічних зображень, які дають інформацію щодо складових об’єктів Галицького замку; археологічні дослідження, які проводилися на даній території починаючи з другої половини ХХ ст. і до сьогодення теж дали багатий матеріал для науковців.
Окремим напрямком досліджень стали роботи геодезистів, які вже двічі в ХХІ столітті обстежували територію і зафіксували певні особливості території (зокрема, т. зв. аномалії під верхнім шаром грунту – які можуть бути, як певними породами, так і пустотами чи підземеллями).
Давні документи (люстрації) дають нам пооб’єктний опис споруд; разом з тим, окремі з них описані досить детально, а інші згадується на рівні одного – трьох речень.
З огляду на це та наявні тепер для доступу джерела, можна більш комплексно зібрати і узагальнити інформацію – зокрема, щодо каплиці / костелу Святої Катерини. Відвідувач замку споглядаючи ці руїни, без розповіді екскурсовода, навряд чи б самостійно ідентифікував їх приналежність.
* Дата побудови. Фундатори.
На даний час є три версії щодо датування будівництва каплиці.
Перша. Окремі дослідники датують її будівництво 1533 р. і вказують, що це було здійснено коштом польського короля Сигізмунда Старого.
Друга. Згідно неї, каплиця була побудована галицьким старостою Станіславом Влодеком (період його урядування в Галичі 1581 – 1588 рр., тому згідно цеї версії, каплиця побудована майже на 50 років пізніше, ніж говориться в першому датуванні).
За спогадами сучасника старости о. Шимона Окольського, під час одного з татарських нападів на Галицький замок, який не був достатньо укріпленим, воєвода Влодек побачив святу Катерину, яка сказала йому, що замок перебував під її опікою (напад відбили, нападників розпорошено, їхнього командувача вбили). За це на знак вдячності фундував каплицю в замку на честь святої.
Третя. Нововиявлені джерела дозволяють ввести в науковий обіг нову дату дотичну її будівництву, яка засвідчує що дана споруда побудована значно пізніше, як мінімум на 50 - 60 років (від датування вказаного в першій і другій версіях) і датувати її останніми роками XVI ст. – початком ХVII cт.
Слід зауважити, що на той час будівничими, як замків, так і костелів були представники в основному двох національностей – італійці та поляки.
Про це можемо довідатися з тестаменту (заповіту) одного з засновників львівського ремісничого цеху, будівничого ряду будинків у Львові, майстра Андрія Подлєшного, датованого 1595 р.
У своєму заповіті, серед іншого він писав: «…że winien naprzód z strony roboty, którą miał Jego Mości Panu Włodkowi robić, t. j. kościół w Haliczu na zamku, i materyę mam gotową” («…винен насамперед з сторони роботи, які мав Високоповажному Пану Влодку виконати, тобто костел в Галичі на замку і маю готовий матеріал…» і що взяв завдаток на ті роботи у сумі 100 злотих. Далі згадує: «…Na te pieniądze wyłamałem stosów kamienia 25. rachując jeden stos po złotym. Otwierałem góry szukając alabastru, czegom był nie powinien, ale za rozkazaniem Jegomości…» («…на ті кошти виламав 25 стосів каменю, рахуючи один стос по золотому. Розкопував гори шукаючи алебастру, що не повинен був робити, але це за наказом Високоповажного…»).
Таким, чином з цього джерела виходить, що майстер Андрій Подлєшний уклав угоду про будівництво костелу на Галицькому замку з белзьким воєводою, ймовірно Станіславом Влодеком. З огляду, на датування урядування останнього (1581 – 1588), можемо припустити що угода укладалася в 80 - их роках XVI ст., отже, будівництво не могло відбутися в 1535 р. Також, заповіт 1595 р. згадує наявність невикористаного «готового матеріалу» на будову – відповідно, споруди ще не існувало, а відповідно ці роботи були проведені в пізнішому періоді.
З огляду на підготовку заповіту А.Подлєшним, швидше всього він не довів будівництво до завершення, а відповідно каплиця ще не була побудована за Станіслава Влодека.
Виконував це інший майстер, на даний час не відомо, чи використовував він оплачений А.Подлєшному матеріал, чи використовував власний.
Не менш цікавою є згадка в джерелі про будівництво саме «костелу», а не «каплиці». З огляду на те, що пізніші дослідники чи відвідувачі замку, застали вже залишки споруди, могли її візуально сприймати за меншою формою і називати «каплицею». Разом з тим, розміри будівлі, її зображення в різних формах, дозволяють її називати згідно першоджерела «костелом».
* Особа на честь котрої побудовано споруду
Чим відома Свята Катерина? Вона народилася наприкінці III століття в Олександрії, столиці Єгипту, у знатній, можливо, навіть царській родині. Вона нібито була дивовижно красивою і добре освіченою. Багато чоловіків шукали її руки; мабуть навіть сам імператор хотів з нею одружитися.
Катерина, однак, була надзвичайно гордою та зарозумілою і відкидала всіх женихів. Одного разу Катерина зустріла відлюдника, який так гарно і змістовно розповів їй про Ісуса, що дівчина вирішила прийняти християнську віру. Легенда свідчить, що невдовзі під час бенкету язичницьких ідолів Катерина почала переконувати зібраних людей, що Ісус Христос є істинним Богом.
Її промова обурила імператорського намісника Галерія Максиміана. Він скликав зібрання п'ятдесяти мудреців, які повинні були переконати Катерину, що вона помиляється. Однак сила її аргументів була настільки велика, що їй вдалося навернути філософів.
Розлючений цим правитель засудив їх до страти, а Катерину наказав піддати тортурам. Її піддали розбиттю колесом - яке розлетілося, поранивши натовп, а Катерині не заподіяло ніякої шкоди. Нарешті, нетерплячий до невблаганної поведінки дівчини, Максиміан наказав зарубати її мечем.
Згідно з переказами, ангели перенесли тіло святої на гору Синай, де й донині знаходиться присвячений їй монастир. Найдавніший рукопис Святого Письма був знайдений у цьому монастирі в 1844 році. Свята Катерина вважається однією з 14 святих, які по особливому дбають про світ.
Вона є покровителькою дівчат, дів, старих дів, теологів, учених, ораторів, студентів, секретарів, колесників, мірошників, моряків, залізничників, друкарів, шевців, кравчинь, юристів; до неї звертаються при мігрені та зубному болю...
Св. Катерина зображується з мечем або колесом, часто з короною, квіткою, хрестом або пальмою. Її ім'я походить від грецького слова katharos - чистий.
Культ святої Катерини притаманний для Польщі впродовж багатьох століть, тому не випадково їй присвячувався новозбудований храм на Галицькому замку.
* Опис каплиці згідно люстрацій та інвентарів, інших джерел.
Люстрація 1627 р. так описує будівлю: «…башта мурована і стіна до костелу в якому є вівтар, вирізьблений з білого алебастру…».
Інвентар галицького староства за 1767 р. фіксує частковий опис каплиці: «…коло муру каплиця зі старими потрісканими і побитими стінами, що потребує значного ремонту. До неї ведуть двері на завісах і гаках із засувом та залізними скобами. В ній є три вікна, великий мурований вівтар розіп’ятого Ісуса Христа із трьома сходинками. Стеля в ній зогнила…».
У першій половині ХІХ ст. священник Левицький занотував опис збереження замкової каплиці: «…За цими руїнами (йшлося про Шляхетську вежу – А.Ч.) помітні звалища малої круглої башти, з круглим на схід вікном, ця башта, по розповідям старих людей, служила замковою каплицею імені св. Катерини. В ній знаходилась ікона розіп'ятого Ісуса Христа – і саме тут іменно малось відкрити австрійським урядом клад (скарб)…». У цій короткій нотатці є згадка про малу архітектурну деталь, яка доповнює опис каплиці – кругле вікно з східної сторони.
Таким чином, на даний момент маємо зафіксовані дані щодо кількості вікон у каплиці, вигляду дверей та стелі, внутрішнього устаткування (престолу). З огляду на те, що в одному джерелі згадується вівтар з Ісусом Христом, а в іншому – образ Ісуса Христа, можемо припустити, що о. Левицький черпав інформацію саме з люстрацій / інвентарів.
Також, цінним джерелом інформації є картографічний матеріал кінця XVIII ст. Це план міста Галича підготований майором Маховічем та план Галицького замку авторства інженера Геегерштайна. На кожному з них також можна побачити зафіксований вигляд плану каплиці. Відповідно до них, бачимо що споруда мала з південного боку 3 вікна.
Цікаво, що кожен з них зобразив на планах прибудову з північної сторони, в котрій зберігалися судові акти; проте, за планом Гегерштайна ця прибудова складається з трьох приміщень, а за планом Маховіча – двох. Остаточну відповідь на питання кількості цих приміщень можуть дати археологічні дослідження.
До нашого часу дійшла і значна кількість філокартичних джерел та іконографічного матеріалу. Вигляд каплиці можна побачити на листівках періоду Австро – Угорської монархії та ІІ Речі Посполитої.
* Використання каплиці, її приналежність.
Священник Левицький, який цікавився старожитностями Галича, щодо цього занотував в своїх записах наступне: «…За свідченням грамот, які знаходяться при галицькій латинській парохії, відправлялася в цій каплиці Служба Божа по неділях і святах, і священник отримував за це оплату 80 золотих польських в рік…».
З огляду на цей момент, можемо припустити, що духовну опіку над каплицею здійснював римо – католицький священник з парохії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, осідком котрої був однойменний костел у південно – східній частині середмістя Галича.
* Пошуки скарбів. Археологічні дослідження.
Вищезгадуваний священник Левицький, який проживав поруч Галича і в 1850 – их роках записав результати своїх аматорських досліджень історії міста і околиці, згадував в них про пошуки скарбів – «перші археологічні дослідження» в каплиці Св. Катерини: «…Народний переказ говорить, що австрійському уряду випало в роках між 1780 – 1790 рр. відкрити якісь скарби в замку, і це на основі старовинних міських грамот, котрі знаходилися у Львові. Два чиновника прибули з двома солдатами зі Львова в Галич і стали на квартиру в готелі Береша.
Закликавши до себе двох громадян, двох євреїв та караїмів, подалися ті чиновники з ними на галицький замок з тією метою, щоби вони вказали місце де стояла каплиця. Вказавши місце, взялися до справи і знайшли там, де мав бути престіл, великий камінь, за котрим знаходилася скриня, кована металом, - яку з великим трудом рушили з місця. Скриню ту взяли вони і повезли до Львова.
В той час час був «бурграб'єм» замку старий Савицький, який багато чудувався тому, що нічого не знав про збережений клад (скарби) в престолі. Скільки в тому правди – невідомо, але так говорили галицькі громадяни…».
Другі, професійні дослідження відбулися більше, ніж через 200 років. В 2004 року під керівництвом археолога, кандидата архітектури Юрія Лукомського здійснювалися роботи, пов’язаними з передпроєктними дослідженнями каплиці св. Катерини. В даний період архітектурно-археологічними методами було розкрито усю внутрішню частину каплиці. Цікаво, що було зафіксовано її мозаїчну підлогу, котра складалася із цегли шестигранної, квадратної та трикутної форм; також, було відкрито аркову конструкцію основи й фрагменти алебастрового престолу святині.
* Архітектурний опис.
Каплиця вбудована в південно-східний замковий мур з метою його конструктивного укріплення. Головна вісь вівтар – притвор майже збігається з напрямом муру. За конфігурацією плану споруда є невеликою однонавною оборонно-сакральною базилікою з півкруглою апсидою.
Внутрішня структура кам’яно-цегляної кладки мала поздовжні отвори 28 х 20 см, куди вставляли дерев’яні бруси або в’язи для надання стінам гнучкості при бічних навантаженнях. Бічна стіна будівлі перпендикулярно примикає до замкового муру і наполовину своєї ширини виступає в напільний бік. За вцілілими фрагментами каплиця в плані має ширину 8,5 м, довжину з апсидною частиною – 20 м. Товщина стін на різних ділянках коливається від 1,1 до 1,7 м, висота – від 1,5 до 3 м.
* Сучасна проблематика об’єкта.
На даний час сакральна споруда є в руйнівному стані. З кожним роком осипаються стіни, зменшується їхня висота. Цей процес чудово помітний при перегляді світлин та листівок з замком за останні 100 років, а особливо за останні пів століття. Причина цього полягає, як у впливі природніх, так і людських факторів.
Впродовж туристичного сезону десятки туристів з метою зафіксувати свою присутність поруч мурів, вилазять на залишки стін сакрального об’єкта і здійснюють власні фотосесії – відповідно, крихке мурування стін осипається.
Зрозуміло, що об’єкт потребує вирішення в плані відбудови, або консервації та музеєфікації. В попередній період (на початку 2000 –их рр.) було підготовано проектно – кошторисну документацію щодо відбудови об’єкта. Досі цей проект не було реалізовано – і мабуть, з погляду історизму, це позитив.
Проблемою наявної проектно – кошторисної документації є її підготовка без вивчення наявного масиву джерел, з використанням мінімальних даних. Відповідно, ряд фахівців з Національного університету «Львівська політехніка», після вивчення пакету документації ствердили наступне: «…ПКД виготовлена фаховими архітекторами; протее складається враження, що первинним в ній було відновлення Шляхетської вежі та частини оборонної стіни Галицького замку; ескізні проекти каплиці виконані, як «додатки». В них не відображено історичні архітектурні стилі відповідної епохи (XVI ст., барокко або готики) – відповідно, проект каплиці більш відповідний для споруд початку – середини ХІХ ст.
Необхідно зібрати всі матеріали, що стосуються об'єкта – середньовічні джерела (люстрації, інвентарі), картографічні та іконографічні матеріали, філокартію, фото – джерела, результати археологічних досліджень та ін. – і на підставі цього виготовляти нову ПКД. Здійснювати відбудову на основі існуючою ПКД, чи з внесенням змін буде не корисним і не відповідатиме історичному вигляду пам’ятки…
Зафіксовані в інвентарях описи престолу з алебастру, археологічні знахідки, ймовірні постаті осіб – будівничих, засвідчують про те, що вигляд споруди міг бути зовсім не таким простим, як собі уявляється…».
Чемеринський Андрій,
Почесний краєзнавець України | 
