Філокартичні видання присвячені Галичу та його історичним об’єктам в сучасності видаються досить рідко, носять швидше характер сувенірної продукції, відповідно практично не служать засобами комунікації. Зрозуміло, що в епоху цифрових технологій, коли інформацію можна швидко передати мобільним телефоном чи месенджером, відправляти листівку адресату буде досить тривало в часі; натомість, у випадку різноманітних урочистих подій, відзначення ювілеїв з першої письмової згадки про місто - листівки з галицькими видами є одними з популяризаційних предметів призначених для подарунків гостям та відвідувачам.
Нещодавно побачила світ листівка з зображенням кенаси в Галичі. Слід зауважити, що листівки з даним об’єктом в комплексі з Караїмською вулицею видавалися в австрійський період володарювання містом; до сучасності дійшло не менше трьох десятків зображень кенаси здійснених впродовж ХХ століття – які є цінним джерелом для вивчення даної споруди.
Листівка під назвою «Галич. Кенаса (синагога)» видана приватним способом, ймовірно, в Ужгороді. Вона входить у філокартичну серію «Синагоги України», в якій видано більше 90 зображень синагог в населених пунктах України, в тому числі кількох в нашій області (окремі міста мають кілька видів кенас – відповідно до їхньої кількості в місті).
Зокрема, в серії вже вийшли зображення синагог в наступних містах: Аккерман, Алушта, Белз, Бар, Бердянськ, Берегове, Біла Церква, Білки, Білогорськ, Бердичів, Бояни, Броди, Великий Березний, Вижниця, Вілок, Володимир, Гусятин, Димер, Дніпро, Дрогобич, Дубно, Дунаївці, Донецьк, Жовква, Заболотів, Запоріжжя, Зборів, Євпаторія, Кам’янка Бузька, Київ, Кваси, Коломия, Корець, Красноград, Козлів, Копичинці, Кременець, Кропивницький, Кути, Лешнів, Львів, Лозова, Лохвиця, Луганськ, Луцьк, Любомль, Маріуполь, Миколаїв, Михайлівка, Міжгір’я, Мукачево, Новомиргород, Одеса, Олександрія, Олика, Остріг, Отинія, Очаків, Павлівка, Паволоч, Перемишляни, Перечин, Рівне, Садгора, Свалява, Севлюш, Сімферополь, Станиславів, Староконстянтинів, Стрий, Тернопіль, Ужгород, Херсон, Хуст, Хмельницький, Феодосія, Чернівці, Чорнотисів, Чоп, Чорнобиль, Чортків, Чуфут – Кале,Шепетівка, Шептицький, Яблунів, Янів, Яришів.
Дана листівка видана на крейдяному папері, форматом 14,5 * 10,5 см, кольоровий друк. На лицевій стороні зображено караїмську кенасу з південно-західної сторони. Над фотографією з правого боку міститься двомовний напис: українською «Галич. Кенаса (синагога)» та польською «Halicz. Kenasa. Synagoga». Тотожність термінів кенаса і синагога, залишимо на рівні розуміння видавця.
З правої та лівої сторони фото обрамоване декоративними стрічками, які містять символи юдаїзму - зображення зірки Давида та менори (семисвічника / світильника).
Первинна фотографія кенаси на листівці відноситься до 1926 р. і належить авторству професора, доктора Тадеуша Яна Ковальського (1889 – 1948). Він відомий як польський тюрколог, арабіст, іраніст, професор Ягелонського університету, член Польської Академії наук (його життєпис є досить цікавим, проте не є темою даної публікації).
Ймовірно, вперше фото було опубліковано три роки пізніше (1929) у праці «Mysl Karaimska» (том 2, зошит 2). Фотографію професором було зроблено під час його мандрівки наукового характеру до Галича.
Зворотна сторона листівки дещо відмінна від лицевої і пристосована для відправлення поштою. Ліворуч розташована декоративна стрічка з юдейською символікою; повторюється зменшене зображення кенаси; наявні поля для адресування. У правій верхній стороні поштівки розташована зірка Давида з порядковим номером листівки у серії «Синагоги України» - 79.
У правому нижньому краї напис українською, англійською та польською мовами, який подає інформацію про наклад поштівки – таким чином, дана серія є незначною, видано всього 40 одиниць.
Видання фотографії кенаси в Галичі засвідчує цінність даного об’єкта в контексті популяризації спадщини національних громад сучасної України. Філокартичні видання присвячені Галичу завжди будуть цікавими для дослідження історії нашого міста, оскільки фіксують вигляд об'єкта в певний історичний період і є певним джерелом інформації про нього та громаду для якої його було створено.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України |
