На початку ХХ століття при станиславівському вокзалі та на вокзалах багатьох інших галицьких міст і містечок існувала посада колійового сторожа, в чиї обов’язки входило слідкувати за чистотою і порядком, а також час від часу оглядати колії. І варто зауважити, що нерідко вокзальним сторожам удавалося вберегти залізничників і пасажирів від серйозних неприємностей.

Так, у березні 1902 року о третій ночі колійовий машиніст Едвард Ляйброк заліз до станційної каси з метою пограбування, пише Західний кур’єр.

Добре, що вокзальний сторож вчасно помітив відкриті двері до приміщення каси. Він зайшов, затримав злодюжку і передав його в руки поліції. В грудні 1902 року колійовий стражник під час нічого обходу не помітив, що неподалік від станції тріснула колія внаслідок дуже сильних морозів. Добре, що це вчасно побачив машиніст швидкісного потягу «Станиславів-Бухарест», бо могла би статися велика катастрофа.

Втім, стражнику не пред’являли особливих претензій, адже помітити тріщину на колії темної ночі було дуже складно. У вересні 1903 року колійовий сторож Петро Яремків з Делятина отримав подяку і нагороду в розмірі 100 корон за надзвичайно ефективні дії, розсудливість та бездоганне виконання службових обов’язків під час залізничної катастрофи, яка сталася 28 червня того року між Микуличином і Татаровом. Як бачимо, колійові сторожі у своїй більшості недаремно отримували свою платню і приносили залізниці вагому користь.

Підготувала Олена БУЧИК